«Раз добром нагріте серце» озвалось через 70 літ
У голодоморні роки Волинь стала рятувальницею для сотень тисяч людей зі Сходу, Півдня, Центру України, прилеглих областей Росії
Андрій БОНДАРЧУК,
Почесний громадянин Луцька і Волині,
депутат Верховної Ради І скликання
Вже мало зосталося їх, цих стражденних свідків. Знаючи, що я збираю матеріал для книги «Забутий голодомор, забуте милосердя», яка вийде у цьому році, мій давній знайомий, колишній директор луцької школи №15 Віктор Крамар, черкащанин, надав адресу конкретних людей зі свого села Копіювата (він почесний житель цього села) Монастирищенського району. З одним із них я зв’язався. Це Василь Йосипович Бабошко, якого врятували від голоду волиняни.
На Волинь добирався на платформах товарняків. Дошкуляв холод, треба було ховатись від міліції та вуркаганів.
Тоді їхню Копіювату викошував голод. У Йосипа Бабошка, батька Василя, від голоду померла дружина і дві дочки. Двійко дітей і він були ще живі. Щоб якось врятуватися, батько пішов на колгоспне поле за колосками. Сторожі його піймали, вирок суду – три роки в’язниці. Дома залишилось двоє дітей – дочка і Василь, якому йшов тринадцятий. За прикладом інших хлопчина вирушив у далеку дорогу. На Волинь добирався на платформах товарняків. Дошкуляв холод, треба було ховатись від міліції та вуркаганів. Приїхав до Луцька, пішов по селах. А прихистив його житель села Борохів тодішнього Теремнівського району Романчук Михайло Петрович. Тут він був за повноправного члена сім’ї, допомагав по господарству. Так і вижив. Згодом повернувся у рідне село.
Нещодавно Віктор Володимирович побував на батьківщині, записав спогади Василя Йосиповича і для своєї книжки про село. За його словами, односельчанин просить через газету «Волинь-нова» подякувати всім волинянам і, зокрема, нащадкам Михайла Петровича Романчука за їхнє щире серце, добру душу: «Вони допомогли мені і багатьом постраждалим від голоду вижити в тяжку годину. Якби мав здоров’я, приїхав би сам. Добру справу зробили в Луцьку, коли відкрили пам’ятник християнському милосердю волинян і всіх західняків-рятувальників. Вплітаю туди і свою глибоку вдячність». Так, перший в Україні пам’ятник нагадує нинішньому поколінню про той нелегкий час, про моральний подвиг наших земляків.
м. Луцьк.
