«Ви можете дурити людей, але Бога ви не обдурите»
Шановна редакціє відомої на Волині та за її межами газети! Звертаюся до вас із надією, що підтримаєте мене у моєму горі. Біду ніхто не кличе, вона приходить тоді, коли її ніхто не чекає. Так і в нашу сім’ю вона увірвалася раптово — у ДТП загинув мій син, батько новонародженої донечки Андрій Яцик. Серце рветься від гострого болю, чорного смутку, гіркої печалі. Його доля, мов ниточка, обірвалася тоді, коли так хотілося радіти життю
Світлана ЯЦИК,
мама загиблого Андрія
Андрій Яцик, 1990 року народження, проживав у селищі Люблинець, а працював учителем історії і права у загальноосвітній школі села Скулин Ковельського району. 29 вересня 2016 року близько 20–ї години Андрій був на роботі. Після цього поїхав до дружини і новонародженої донечки в пологовий будинок у Ковелі і пробув там до 22–ї. З лікарні пішов додому. На пішохідному переході близько 23–ї години його збив, завдавши смертельних травм, автомобіль «Мазда», за кермом якого була ХристинаБ.Вона його протягнула 120 метрів асфальтом і сильно понівечила.
« Куди мені звертатися? Ми хочемо, щоб у нашій країні правив закон, а не гроші, щоб совість і мораль стояли на першому місці, бо їх не можна купити.»
Водій рейсового автобуса Ігор Гудік, який 29 вересня того ж року перевозив пасажирів за маршрутом Люблін — Ковель і якого обігнав автомобіль «Мазда», повідомив про ДТП у поліцію. О пів на першу ночі 30 вересня до мене на мобільний телефон подзвонили працівники поліції і повідомили, що сина збив автомобіль. Андрій був травмований так сильно, що ніхто не міг впізнати. Особу загиблого допомогла встановити Тетяна Райчук, жителька селища. Вона ж у нашій присутності допомогла відправити тіло вночі в морг Ковеля. Однак на досудове слідство, хоча по справі було відкрите кримінальне провадження, ні свідка Тетяну Райчук, ні нас, батьків, ні дружину сина не викликали.
А 29 грудня старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Головного управління Національної поліції у Волинській області О.Ю.Радахевич справу взагалі закрито. З моменту загибелі внаслідок ДТП мого сина пройшло дев’ять місяців, протягом яких слідчим проводиться досудове розслідування, однак винного у смерті мого сина досі не встановлено. Підозра нікому не пред’явлена, суттєві обставини справи не з’ясовані, клопотання потерпілої сторони вчасно не розглядаються, справа в суд не передається. Це може також вказувати на неналежне виконання обов’язків прокурором, який здійснює нагляд за веденням справи, визначених ст. 28 КПК України, де передбачено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує саме він.
Куди мені звертатися? Ми хочемо, щоб у нашій країні правив закон, а не гроші, щоб совість і мораль стояли на першому місці, бо їх не можна купити. Звертаюся через газету до тих, хто намагається закрити справу, не покаравши винуватців злочину, і до них самих: пам’ятайте, за содіяне ніколи не потрапите в Царство Небесне. Ви можете дурити людей, але не Бога. Він усе бачить, чує і судитиме по справедливості.
м. Камінь–Каширський.
