Я — депутат, сховавсь за мандат, а ви, громадяни, будьте законослухняні…

Володимир КАРПУК,
народний депутат України V та VІ скликань (м. Луцьк):
— Я давно підтримую ідею позбавлення недоторканності і коли були голосування, завжди висловлювався «за» з цього приводу. Тому що останніми роками у Верховній Раді побувало дуже багато людей, які йдуть туди тільки для того, щоб уникати кримінальної відповідальності за злочини. Подання на позбавлення недоторканності надходять конвеєром, але ми бачимо, і це прикро вражає, що і регламентний комітет, і депутатський корпус намагаються цього не допустити або дати можливість порушникам чи злочинцям уникнути відповідальності, тікаючи за кордон. Тобто депутати бояться, що коли будуть голосувати, то черга дійде і до них. Тому покласти цьому край може лише позбавлення недоторканності всіх.

Ми хочемо жити за європейськими нормами, проте не готові нести європейську відповідальність.

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Питання про депутатську недоторканність є одним із найбільш дражливих, суперечливих і політично заангажованих. Як тільки оголошують нові вибори, всі партії беруть на озброєння гасло: «Зняти депутатську недоторканність. Категорично, раз і назавжди». Потім, правда, обіцянку забувають. Причому чим більш провладна партія, тим менше вона про зняття згодом говорить. Чи можна нам використовувати іноземний досвід при вирішенні цієї проблеми? На жаль, ні. По-перше, всі європейські парламенти мають депутатський імунітет, але при цьому не мають такої гіпертрофованої корупції на державному рівні, як у нас. Якщо гіпотетично уявити, що депутата якогось іноземного парламенту запідозрили б у зловживаннях, він відразу склав би повноваження. Такі у них традиції. У нас традицій немає, політична культура в зародковому стані, тому часто-густо для шантажу використовуються різноманітні форми, прийоми, механізми. Зокрема, крайнощі — інспірування правопорушення, псевдозлочин і т. ін. Де ж правда? Суд має винести рішення щодо тих справ, де достатньо доказів, зібраних Генпрокуратурою. Якщо ж їх недостатньо, справа, ймовірно, шита білими нитками. І тоді профільний парламентський комітет з огляду на політичну заангажованість і характер розправи може приймати інше рішення.

Соня КОШКІНА,
шеф-редактор інтернет-видання «Лівий берег» (м. Київ):
— Проблему однозначно потрібно вирішувати, бо вона актуальна, але при цьому поставитися до неї з розумінням. Бо при безпосередньому виконанні професійних обов’язків у певних випадках недоторканність може бути не тільки корисна, але й необхідна. Водночас вона точно не може існувати у такому вигляді, як тепер. Потрібно шукати золоту середину і не на основі популізму, а на основі здорового глузду. Недоторканність не має бути тотальною. Тобто, якщо депутат не здійснює своїх повноважень, то не може йтися про його недоторканність.

Володимир ФЕСЕНКО,
політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):
— Я ставлюся позитивно. Розмови про це ведуться майже 20 років. Причому були різні варіанти. Один із них — повне скасування депутатської недоторканності — відхилили міжнародні партнери. Тому ми пішли на такий європейський варіант — суттєве обмеження імунітету від кримінальної відповідальності, але збереження його на політичні заяви. І це нормально, тим паче, що таку недоторканність мають судді. Зараз Президент пропонує ухвалити аналогічний документ стосовно депутатів. Це правильна ідея, але треба бути реалістами: якщо його винести на розгляд саме зараз, на тлі подань прокуратури, чи підтримає таку ініціативу парламент? У першому читанні, можливо, так, як це бувало неодноразово. А от у другому, коли потрібні 300 голосів, із великою вірогідністю результату не буде. Оптимальний варіант, на мій погляд, — розглядати питання ближче до завершення роботи цього складу Верховної Ради. Тобто через рік — у першому читанні, в другому — навесні 2019-го. Нам треба не скасовувати повністю імунітет, зберегти його щодо парламентської діяльності. Але недоторканність не може поширюватися на кримінальні правопорушення. Закон повинен бути один для всіх.

Ігор ТЕРЕЩЕНКО,
голова Прилісненської територіальної громади (с. Прилісне Маневицького району):
— Ми хочемо жити за європейськими нормами, проте не готові нести європейську відповідальність. Я вважаю, що народним депутатам треба більше вивчати українське законодавство і бути прикладом для всіх громадян, а не махати мандатом та пишатися своєю недоторканністю. Всі жителі нашої України мають нести однакову відповідальність перед законом: і Президент, і депутат, і простий селянин. Саме зняття недоторканності поставить нардепів на один щабель з іншими людьми.

Ігор ЛАПІН,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Таку вимогу ставив Майдан: всі повинні бути рівними перед законом. Тому я до ідеї ставлюся позитивно. Але імунітет треба зняти з усіх. Якщо ми позбавляємо недоторканності народних депутатів, але залишаємо її щодо Президента і суддів, це неправильно. Судді вийшли з-під контролю парламенту, але потрапили під контроль Вищої ради правосуддя — органу, який може бути підпорядкований Президенту. Мусить бути у нас закон про імпічмент та механізм дострокового припинення повноважень глави держави, якого немає на сьогоднішній день, мусить бути закон про тимчасові слідчі комісії, які могли б здійснювати контроль за високопосадовцями. Стосовно депутатів, то компромісом може бути відсутність відповідальності за політичні рішення, але рівність перед законом за кримінальні злочини разом з іншими громадянами України.

Людмила КИРДА,
депутат обласної ради (смт Маневичі):
— Якщо хочемо жити у нормальній країні, то маємо бути всі рівні у правах. Коли депутат вчинив злочин, він повинен нести таку ж відповідальність, як і звичайний вчитель чи батько багатодітної родини. Депутатську недоторканність у нас придумали лише для того, щоб уникати відповідальності за скоєні вчинки. Але немає чого ховатися за депутатським мандатом: якщо ви живете і працюєте чесно, боятися нічого. У 2014–му, коли розпочалась війна, на першому ж засіданні Верховної Ради питання мало би бути внесене на розгляд. Але ж це не вигідно можновладцям, бо за недоторканністю можна приховувати гріхи. Народні депутати повинні показувати приклад як гідні захисники народу. Тому я вважаю, що потрібно позбавити недоторканності не лише кількох депутатів, а всіх без винятку, аби була рівна відповідальність перед українцями, які їх обрали.

Алла ОПЕЙДА,
заслужена артистка України (м. Луцьк):
— Звичайно, я за те, щоб зняти депутатську недоторканність, і не тільки з окремих, а з усіх нардепів. Перед законом усі рівні, хоч ті, що зверху, звикли не зважати на нього. Але в Україні не має бути касти вибраних.

 

 

 

Андрій БАЗАН,
полковник, викладач Володимирецького районного колегіуму (м. Володимирець Рівненської області):
— Заяви про позбавлення недоторканності наші обранці озвучували вже неодноразово. Тільки в повітрі запахне виборами, відразу на цій темі розпочинається черговий піар й депутати обіцяють ухвалити таке рішення. Але далі розмов справа не рухається. Вони самі себе не позбавлять недоторканності, щоб всі й одразу. Тому й тривають такі запеклі дискусії, коли когось з парламентарів хочуть притягнути до кримінальної відповідальності. А нинішні спроби вважаю черговою декларацією про наміри, яка не буде втілена в життя.

Володимир БОНДАР,
депутат Волинської обласної ради (м. Луцьк):
— Ставлюся позитивно. Про це неодноразово говорили політичні партії, громадські організації, люди. І це вимога часу. Одна справа — захищати себе у суді, відстоювати свою репутацію, це право кожної людини. А інша — що є люди, які навіть на це не йдуть, а прикриваються депутатською недоторканністю. Я думаю, справа честі кожного народного обранця — погодитися на зняття імунітету із себе.

 

Оксана САВЧУК,
багатодітна мати (с. Бихів Любешівського району):
— Я за те, щоб недоторканність познімати з усіх народних депутатів. Вони такі самі люди, як і ми, тільки багатші та ще й наділені імунітетом від кримінальної відповідальності. Можна навести багато прикладів, коли просту, як ми кажемо, людину, посадили за грати буквально за дрібницю. А тут випливають такі факти корумпованості і незаконного збагачення — і ніякого покарання. Перед Богом усі однакові, тож і простий народ, і великі «шишки» мають однаково відповідати, коли йдеться про злочин.

 

Андрій БОНДАРЧУК,
народний депутат Верховної Ради України І скликання (м. Луцьк):
— Цілком позитивно. Те, що ГПУ, антикорупційні установи заворушилися і взялися за недоторканність окремих народних депутатів, свідчить про те, що влада відчула гнів народу проти кричущої соціальної несправедливості, корупції і що вона боїться нового майдану (хоча я б не сказав, що це стосується найбільш одіозних фігур — вони почувають себе захищеними з боку влади). Це свідчить ще і про наближення виборів Президента та Верховної Ради і бажання продемонструвати очищення своїх рядів. Однак то лише епізоди. Наприклад, до цього часу не приймається закон про офшори як сховище нажитих корупцією капіталів. Не можна зрозуміти і рішення суду, який заборонив розслідувати джерело статків найбільшого радикала із радикалів Олега Ляшка. А чому ніхто не питає депутатів про дотримання їхніх передвиборчих обіцянок? Кожен із них, коли балотувався у Верховну Раду, обіцяв проголосувати за зняття недоторканності. А тим часом, сівши у крісло, відчувши, як боляче обрізати собі «пуповину» корупції, забув про обіцянку.
Бліц провели Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Василь УЛІЦЬКИЙ, Тамара ТРОФИМЧУК, Катерина ЗУБЧУК, Мирослава КОЗЮПА.