З лісового полону визволили лісівники
Хоч чорничники цьогоріч і не радують хорошим урожаєм, але бажаючих поповнити домашній бюджет не меншає. Не стають на заваді ні злючі комарі, ні небезпека зустрічі із вужами та гадюками, ні можливість заблукати у лісі
Олена БИЧКОВА
Мій співбесідник просив не називати його прізвища, - не надто хочеться на весь район оголошувати про власну безпомічність, бо ж довелось-таки у зрілому віці заблукати у лісі.
Як дізнався, бермудським трикутником, в якому блукав шість годин, стала місцина між Галузією та Вовчицьком
- У лісах під Вовчицьком хоч буваю й нечасто, та не вважаю їх незнайомими, - каже маневичанин. – Тож сміливо їду стежкою. Щоправда, час спливає, а знайомої лісової дороги до Маневич так і не видно, як і будь-кого із людей – всіх дощ розігнав. Не видно і сонця, так захмарилось. Змоклий, мрію скоріше добратись додому, проте стежка завела вглиб лісу, в якому зовсім не орієнтуюсь. А тут ще й велосипед ламається, і дорога продовжується із ровером у руках.
Вже й стемніло, і в лісі орієнтуватись стало ще важче. Після шести годин мандрів, кінця-краю яким не видно, було прийняте рішення – подзвонити знайомим лісівникам. Бо ж хто краще за них знає ліс? У допомозі не було відмовлено, щоправда, порадили знайти найближчий квартальний стовп із номером лісового кварталу, повідомити і там чекати на допомогу. Додому мандрівник потрапив опівночі, радіючи щасливому закінченню дня. До речі, маневицьким лісівникам довелось із лісового полону якось визволяти і грибника, який захопився «тихим полюванням». А минулого року місцевий житель вже нічної пори до станції Троянівка привіз ягідницю – мешканку Ковельщини. Змучена і злякана, вона, побачивши в темряві автомашину, впала на дорозі на коліна, благаючи про допомогу.
Отож будьте обачними в лісі, а найкраще, звісно, як-то кажуть, не знавши броду, не лізти у воду.
