І живуть слони у нововолинській оселі
На невеличкий шматочок землі біля восьмиквартирного будинку у шахтарському місті звертають увагу всі перехожі — він просто потопає у різноманітних квітах, вдало доповнюють це різнобарв’я декоративні тварини і птахи. Сама ж власниця, жінка, яка створила таку красу, — Зоя Петрівна Зозуля — називає свою діляночку Божим райочком
Марія КОРНИЛЮК
А як тут несказанно гарно, коли довкола квітне герань (пеларгонія, калачики — інші назви цієї рослини). Вона — символ тепла й домашнього затишку, з давніх–давен її вважають оберегом. Кажуть, ця квітка робить людей терплячішими й добрішими. Тож щира й привітна Зоя Петрівна має на своєму подвір’ї аж 42вазони герані різних кольорів, що неначе змагаються між собою у красі та пишності.
« Пані Зоя вирішила: коли зароблятиме гроші, то теж матиме свою колекцію цих незвичних у нашому краї тварин. Усе сталося, як гадалося.»
Проте квітникарство — не єдине захоплення пані Зої. Серед інших варто назвати колекціонування фігурок слонів. Багато хто вважає цих тварин огрядними, важкими і повільними, але насправді вони надзвичайно граційні, слухняні, працьовиті. Окрім того, за фен–шуй (китайське вчення про гармонію людини і Всесвіту) слоник є символом благополуччя, сімейного вогнища, стабільності, удачі, довголіття, сили, великодушності і витривалості.
Перша статуетка з’явилася у квартирі Зої Петрівни 15 років тому зовсім не випадково. Адже ще в дитинстві, побувавши в оселі Ганни Іванівни Іванюк, першої вчительки з Тишковичів, дівчинка не могла налюбуватися її слонами, особливо скляним, що стояв на столі. Уже тоді Зоя вирішила: коли зароблятиме гроші, то теж матиме свою колекцію цих незвичних у нашому краї тварин. Усе сталося, як гадалося. Тепер у її вітальні — шістнадцять фігурок, виготовлених зі слонової кістки, в’єтнамського дерева, кераміки. Чимало з них привезені із Санкт–Петербурга. Керамічні придбані в Нововолинську.
В усіх творчих починаннях Зоя Петрівна має підтримку й допомогу чоловіка Віктора Тимоновича, який 35 літ трудився гірником на шахті №9. Пані Зоя 19 років віддала праці на восьмій і дев’ятій копальнях, була робітницею на породовиборці. Обоє закохані у волинську природу, подобається їм пройтися стежинами неповторного поліського краю. Тож і відпочинок обирають відповідний: господарюють і милуються краєвидами на дачі неподалік Західного Бугу, де пан Віктор полюбляє ще й порибалити, не пропускають нагоди побувати на мальовничих Шацьких озерах. Але ніде нема краще, як удома — у своєму райському куточку, створеному власними руками.
Райський куточок Зої Зозулі. Цвіте пеларгонія.
За повір’ям, гурт слоників у домі приносить щастя.
