У ритмі танго
Вечоріло, однак спека ще майже не спала. У центрі міста на великій площі сотні людей зібралися сьогодні, щоб приємно провести час і відпочити. А для неї це робоча пора, і ці сотні пар очей дивилися на сцену, де у сяйві софітів з’явилася вона — тендітна золотоволоса красуня, чемпіонка Європи з бальних танців і їхня землячка Лілія Соколюк. Усе як завжди: вступні акорди, знайомі, завчені до автоматизму рухи. Здавалося б, суцільна рутина, однак мелодія щоразу захоплювала її і переносила в інший вимір, у вир шалених емоцій, де не існувало нікого і нічого, окрім них і їхніх почуттів…
Марина СТРІЛЕЦЬКА
«Не дозволю їм зіпсувати цей день»
Ліля була закохана в Андрія ще зі шкільних років, коли вони тільки починали свій шлях до слави і визнання. Її, маленьку сором’язливу і хворобливу дівчинку, батьки відвели до танцювального гуртка, аби вона звикала до спілкування з однолітками і загартовувала тіло й характер. Тут Ліля проводила майже весь свій вільний час, знайшла друзів, тут і закохалася: спочатку у танго, а потім і в Андрія.
Закінчився виступ, стихли шалені оплески і крики «Браво!» У фургончику під час переодягання їхня шумна і весела компанія обговорювала плани на вечір.
— Лілю, може, все-таки підеш із нами? Відпочинемо, розважимося. Давно ми вже кудись разом не виходили, — не вгамовувався Андрій.
Мовчанка затягнулася, і, аби якось виправити цю незручну ситуацію, він запросив дівчину на танець.
— Ти ж прекрасно знаєш, як рідко ми бачимося з Катею. Я не можу пропустити цю зустріч.
— Теж мені, знайшла відмовку. Дзвони Каті, кажи, що ми чекатимемо її у «Веселому Роджері». Ми всі за нею дуже скучили і будемо раді побачити, — поставив крапку в суперечці і вийшов на вулицю, де йому на шию одразу ж кинулася та жагуча брюнетка.
Ліля відвернулася від вікна і стиснула кулаки так міцно, що на долоні залишилися сліди від нігтів. Тепер увесь вечір вона змушена буде дивитися на цю солодку парочку, яка, здається, просто не може розірвати обіймів. Чим же вона його так причарувала? «Ні, — подумала дівчина, — я не дозволю їм зіпсувати мені цей день. Буду відпочивати і відриватись на повну».
«Я не можу її втратити»
У барі було гамірно й пахло димом. Вадим теж залюбки викурив би цигарку, але, як на зло, кинув, та ще й на спір. Вона — його мрія — сиділа так близько, рукою подати… Як же давно він її не бачив! Стала ще прекраснішою. Але підійти до неї, заговорити, запросити на танець не вистачало сміливості. Залишалося тільки пити, пити до забуття. Однак забутися не вдавалося, дівчина не виходила з голови, займала всі його думки, така близька і далека водночас. Чоловік спостерігав, як вона веселилася увесь вечір, фліртувала, приймала компліменти і запрошення на танець від незліченної кількості залицяльників. Коли ж її компанія рушила до виходу, він не зміг більше чекати, не мав права дозволити їй пройти мимо і назавжди залишитися недосяжною:
— Можна вас провести?
— З незнайомцями не ходжу, — відрізала дівчина-мрія і було зібралася йти далі.
— Агов, Лілю, ми тебе тільки чекаємо! Їдеш із нами чи ні? — гукнув її Андрій, міцно обіймаючи за тоненький стан чорноволосу красуню.
Ліля завагалася, це було видно по її очах, а тоді сказала:
— Хоча, якщо ви представитеся, то я не проти.
Все було чудово, за спогадами з дитинства та веселими розповідями із сьогодення дорога минула, наче одна мить. Вадим не тямив себе від щастя. Це почуття в суміші з алкоголем підштовхнуло його вчинити так, як йому було не властиво, але так давно хотілося, — і він дозволив собі зайве. Ліля відсахнулася від нього, розвернулася і хутко шмигнула у під’їзд.
Чоловік ще довго не міг отямитися. Як він міг отак усе зіпсувати? Руки автоматично почали обшукувати всі кишені і якимось дивом знайшли-таки забуту цигарку. Сигаретний дим його заспокоював, допомагав розуму взяти гору над відчуттям розпачу. Він довго сидів на лавці біля її будинку, але коли встав, то твердо знав, що робитиме завтра.
Ще тільки світало, коли Вадим із великим букетом її улюблених альстремерій очікував на дівчину. Він добре пам’ятав, що Ліля встає ні світ ні зоря. І справді скоро вона з’явилася у дверях під’їзду… з валізами. Вадим не знав, що йому робити, однак просто піти, так нічого й не сказавши, він не міг. Тож вибору йому не залишалося…
З головою у вир почуттів
Коли Ліля зійшла з трапа літака, її поглинув ще більший шквал емоцій. Вона неймовірно хвилювалася, більше, ніж перед чемпіонатом Європи, більше, ніж будь-коли у своєму житті… Її не покидало відчуття невідворотності дуже важливих змін. Змінилася вона, змінилися почуття. Дивно, але з моменту від’їзду на ці змагання дівчині вже не так дошкуляв біль, коли вона бачила Андрія разом з Оксаною, дедалі він давав про себе знати все менше. А от прощальні слова Вадима не давали спокою. Що ж їй робити?..
Вадим чекав цієї миті, готувався до неї, але коли вона настала, розгубився… Ліля теж не знаходила слів. Мовчанка затягнулася, і, аби якось виправити цю незручну ситуацію, він запросив дівчину на танець. Зазвучала мелодія танго, і вони попливли у ній, пірнувши з головою у вир почуттів, про які ще боялися сказати одне одному, але які все голосніше заявляли про себе і про своє право жити.
