Хто винен в «епідемії каліцтв»?
Підліток упав на вила, юному наїзнику кінь розтрощив копитом голову, маленька мамина помічниця змолола електром’ясорубкою пальці… Щодня влітку до обласної дитячої лікарні привозять до півсотні хлопчиків і дівчаток із важкими травмами, які нерідко загрожують життю, призводять до інвалідності. У відділенні реанімації на 6 ліжок лікарі часто змушені водночас рятувати 9—10 пацієнтів. Медики б’ють тривогу, застерігають: дитяча бездоглядність коштує дуже дорого
В Європі за таке позбавляють батьківства
Мирослава Набухотна,
завідувачка ортопедо-травматологічного відділення:
— На жаль, кількість потерпілих унаслідок нещасних випадків за останній час зросла катастрофічно, якщо раніше було їх 20—25 за день, то тепер — удвічі більше. Причому травми переважно дуже серйозні, вимагають тривалого дороговартісного лікування, оперативних втручань. Нещодавно 11–річний «помічник комбайнера» із Ратнівщини так жнивував, що ледь не позбувся руки, привезли його із множинними переломами кісток, розривами м’язів, судин, нервів, операція тривала кілька годин. Діти калічаться під час експлуатації різної сільськогосподарської техніки, січкарень, беруться допомагати батькам — і розплачуються. Це дуже поширена біда, зараз, наприклад, у відділенні лежить 4–річний малюк із ампутованими пальчиками. Почнуть копати картоплю — побільшає травмованих кіньми, за останній місяць уже мали трьох таких пацієнтів.
Вирішувати цю проблему треба на всіх рівнях. Кожен нещасний випадок вимагає ретельного розслідування, дорослих необхідно змусити відповідати за безпеку дітей.
І в селах дітвора страждає через безпечність батьків, і в містах. Юні городяни без супроводу дорослих відвідують розважальні центри, де розбивають голови, ламають кінцівки, катаючись на роликах, стрибаючи на батуті. Гасаючи на велосипедах і скутерах, забувають правила вуличного руху.
Нещодавно я побувала на стажуванні в Ганновері, цікавилася, як вирішують питання дитячого травматизму в Європі. Там соціальні служби ретельно контролюють, щоб неповнолітні завжди були під пильним оком дорослих. За недотримання цієї вимоги передбачено серйозні покарання. Полегшує лікарям життя і серйозне ставлення людей до вакцинації. А у нас привозять дитину з раною і виявляється, що вона не щеплена від правця, бо батьки не дали згоди. А коли вдарить грім, тоді шукають винних.
Лікарі щодня демонструють вищий «пілотаж»
Ігор Дородних,
заступник генерального директора обласного дитячого територіального медичного об’єднання з хірургічної роботи:
— Це справді дуже поширене явище, коли родичі пацієнтів не усвідомлюють своєї відповідальності за безпеку дітей. З тривогою очікуємо грибного сезону, з року в рік маємо клопіт з отруєннями, навіть немовлят, буває, годують супчиком із сироїжок. І нинішнього літа виходжували в реанімації дітей після такого частування. Лікарі проводять роз’яснювальну роботу, застерігають — не діє. Інша небезпека — залучення неповнолітніх до заготівлі лікарських трав, ягід, грибів, уже трьох потерпілих рятували в реанімації після укусів гадюк.
Чимало підлітків потрапляють до лікарні з відпочинку на водоймах, після необачного пірнання їх привозять із пошкодженнями хребта і сумними перспективами провести життя в інвалідному візку. А нещодавно ми мали дуже складний випадок спинальної травми іншого характеру. Хлопець із Любомльського району возив із батьком сіно і впав із вивершеної підводи на вила. Зубці, на які настромився, пробили грудну клітку, хребет, пошкодили спинно–мозковий канал. На щастя, гостряк пройшов за міліметр (!) до спинного мозку. Оперували потерпілого наші лікарі разом із нейрохірургом із обласної клінічної лікарні.
Практично щодня медики мусять демонструвати вищий «пілотаж» у своїй роботі, бо значно побільшало жертв ДТП із серйозними політравмами. Нещодавно автомобіль збив 14–річного лучанина, який перебігав дорогу. У хлопця діагностували відкриту черепно–мозкову травму, забій мозку важкого ступеня, пошкодження органів грудної клітки, черевної порожнини, переломи кінцівок… Стан був дуже важкий, хірурги буквально боролися за життя пацієнта. І, на жаль, подібних випадків у нашій практиці надто багато.
Вирішувати цю проблему треба на всіх рівнях. Кожен нещасний випадок вимагає ретельного розслідування, дорослих необхідно змусити відповідати за безпеку дітей. Тільки так можна зупинити теперішню «епідемію каліцтв».
