А в суботу безстрашному «кіборгу» гукали: «Гірко!»

Мирослава КОЗЮПА

Вадим Довгорук із тих захисників України, кого називають «кіборгами», бо вони вистояли, а впав бетон. Лікарі донині дивуються, як із такими каліцтвами молодий чоловік міг вижити. А його історія незламності, сили духу, патріотизму вражає.
Перша куля наздогнала бійця, коли йому було лише 23, при обороні легендарного Донецького аеропорту у вересні 2014-го. Щойно загоїлася рана, хлопець повернувся в зону АТО, бо мав тверде переконання: поки сепаратистів і найманців не виженуть із рідної землі, його місце — там. У бою під Дебальцевим у лютому 2015 року Вадим Довгорук прикривав колону з пораненими товаришами. Вони потрапили у засідку, у БТР влучило два снаряди, один із них відірвав Вадимові руку по лікоть.

Пам’ятаю, як з рукава випала моя рука. Ще в машині я хотів ввести знеболювальне, але шприц-тюбик упав, а шукати було ніколи.

Пам’ятаю, як з рукава випала моя рука. Ще в машині я хотів ввести знеболювальне, але шприц-тюбик упав, а шукати було ніколи, — згадує боєць. — Вискочив на вулицю і побіг у лісопосадку. Вже в кущах дістав джгут, але оскільки був у бронежилеті — не зміг дотягнутися до плеча, щоб його затягнути. Час від часу непритомнів, коли приходив до тями — їв сніг. Але ні разу не прощався з життям — вірив, що мене знайдуть.

Там військовослужбовець пролежав на морозі майже чотири дні, аж поки його виявили сепаратисти. Вадима доставили у Луганську лікарню, де ввели знеболення. Наступного дня ледве живого Довгорука через ОБСЄ бойовики передали своїм. Бійця відвезли спочатку в дніпропетровський, а через три дні – в київський госпіталь. Врятувати відморожені, вражені некрозом ступні не вдалося. Медики ампутували обидві кінцівки.
Поряд із Вадимом весь цей час були рідні, лікарі, друзі та волонтери, які ящиками збирали і приносили йому медикаменти. А він тим часом самовдосконалювався.

Його обраниця Ольга Сорока переконана: з таким чоловіком вона завжди може розраховувати на підтримку і захист.

– Я з самого початку своєї реабілітації відмовлявся від психологічної допомоги. Коли після двогодинної розмови зі мною фахівець сказала, що тепер сама потребує психолога, я вирішив здобувати цю спеціальність. Те, що я сам собі допоміг реабілітуватися, не здатися, не піти в себе, підштовхнуло мене до вибору майбутньої професії, – каже військовослужбовець, який вступив на заочне відділення психологічного факультету Кіровоградського педагогічного університету. Започаткував Ігри героїв війни «Сила нації» – спортивні змагання серед важкопоранених бійців АТО.
Якось Вадима відвідав Святослав Вакарчук, після чого присвятив йому пісню «Мить».
– Я хвилювався перед знайомством, але тільки до того моменту, поки не зайшов до палати і не побачив перед собою впевнену, усміхнену людину, яка заряджала мене своїм оптимізмом, планами на майбутнє і якоюсь неймовірною енергетикою. У його душі була весна! Він ділився нею з усім світом! У той же вечір я дописав свою пісню. Вадим Довгорук, для мене ти давно символ незламності і сили духу нації! – зазначив лідер «Океану Ельзи». А дізнавшись про весілля, привітав у соцмережі Twitter: «Дуже радий за молодят! Нехай весна не відпускає ніколи!»
У 2015 році Вадим Довгорук став «Народним героєм України». Зізнається, що срібний орден для нього дуже дорогий і важливий:
– Срібло, з якого виплавляють потім тризубці, присилають люди з усього світу. У моїй нагороді є і чиясь ладанка, і хрестик, і ложка, і ланцюжок, і браслет... Це додає мені сил. Прості люди вдячні мені. І я не можу впасти духом. Повинен і далі робити щось корисне, не бути нікому тягарем. А у 2016-му отримав від Президента Петра Порошенка орден «За мужність» III ступеня.
Залишившись без руки й обох ніг, молодий чоловік не здався. Після близько десяти операцій, протезування і тривалої реабілітації Вадим не тільки їздить на автомобілі, але й твердо стоїть, ходить не накульгуючи, займається гімнастикою і навіть навчився набивати м’яч «причепленими ногами».
– Ще трохи потренуюся – і займу місце Мілевського. У мене, здається, виходить не гірше, – жартує.
Минула субота принесла одну із найважливіших життєвих подій у житті молодого чоловіка – він став на рушник щастя. Його обраниця Ольга Сорока переконана: з таким чоловіком вона завжди може розраховувати на підтримку і захист.