«Якби всі, кому Гюнтер Блеккер протягнув у біді руку, прийшли з ним попрощатися, то це були б десятки тисяч волинян»
Такі слова чую у ці дні від багатьох людей, які не забули про добрі справи виконавчого директора Мальтійської служби допомоги у нашій області, свічка життя якого згасла у ніч на 24 вересня
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Із паном Гюнтером Блеккером уперше звели мене журналістські дороги у 1996 році, коли до Луцька стали прибувати гуманітарні вантажі від мальтійців з Німеччини. Невисокий, усміхнений чоловік ані слова не розумів українською, а організаційних клопотів звалилося на плечі дуже багато. Либонь, йому, педантичному, точному і дуже відповідальному громадянину Німеччини було нелегко звикнути до наших порядків, але він уперто долав бюрократичні перепони, щоб служити добру й милосердю. Бог послав йому тоді у поміч вірну й надійну супутницю у житті й роботі — невтомну і чуйну лучанку Віру, яка стала не просто дружиною, а душею Мальтійської служби на Волині.
За свою щоденну нелегку працю подружжя не отримувало зарплатні, на прожиття йшла німецька пенсія глави сім’ї.
— Все почалося з того, що я, вийшовши на пенсію, побував у Калінінградській області й побачив там, скажу відверто, бідних людей, навіть злиденних. І тоді вирішив, що буду допомагати найбільш знедоленим, хворим. Почав шукати однодумців, займатися збором у Німеччині гуманітарних вантажів, давав оголошення в газети. Потім зустрівся з вихідцем із Рожищенського району Вітольдом Козачуком, який вже був у рідних йому краях і прагнув допомогти своїм землякам. Так я проклав свою дорогу на Волинь. На той час уже став членом Мальтійської служби, яка ніким не фінансується, існує на пожертви, є всесвітньою організацією, — розповідав у першому інтерв’ю нашій газеті Гюнтер Блеккер.
З того часу не раз до редакції надходили щирі подяки на адресу мальтійців, а за результатами опитування наших краян, яке «Волинь» провела у 2011 році, подружжя Блеккер увійшло у десятку найактивніших благодійників області. Потрапив пан Гюнтер і до когорти переможців ще однієї газетної акції — «Герої нашого часу».
Щоденно в офіс Мальтійської служби, що на вулиці Кафедральній у Луцьку, приходили люди зі своїми бідами. Хтось потребував інвалідної коляски, предметів догляду за хворими, хтось хотів проконсультуватися з приводу лікування в Німеччині. Комусь тут підбирали теплий одяг, когось зігрівали добрим словом, гарячим чаєм, а то й борщем. З уст в уста передавали підопічні інформацію про істинну благодійність подружжя Блеккер, в основі якої — високі християнські чесноти. Тому й потягнулися до них добровільні помічники, волонтери, які відвідували неповносправних людей, розносили продуктові набори, допомагали у побуті.
За понад 20 років діяльності мальтійці забезпечили лікарняними ліжками, засобами медичного та технічного призначення, діагностичним обладнанням і навіть автомобілями чимало лікувальних закладів Волині. Один із реанімобілів Гюнтер Блеккер використовував для перевезення хворих у клініки Києва або Німеччини, сам сідав за кермо, коли виникала така необхідність. А ще любив бути у ролі Святого Миколая, коли розвозили гостинці вихованцям інтернатів і дитбудинків.
Для юних добровільних помічників мальтійці організовували літні табори відпочинку на Світязі. А для людей із особливими потребами щовесни влаштовували «Гостини любові». І треба було бачити, як тягнулися до пана Гюнтера хворі, прикуті до інвалідних візків діти та підлітки, з якою вдячністю говорили про нього батьки немічних гостей. «Таких важких інвалідів ніхто й нікуди не запрошує, чекаємо цього дня, як найбільшого свята», — зізнавалися учасники гостини й цього року. На жаль, через важку хворобу пан Гюнтер не зміг бути присутнім у залі. Але стільки добрих слів лунало на його адресу, стільки щирих гарних побажань!
За свою щоденну нелегку працю подружжя не отримувало зарплатні, на прожиття йшла німецька пенсія глави сім’ї. Мешкали донедавна у невеличкій квартирі пані Віри у звичайній багатоповерхівці у Луцьку, де підводив ліфт, і пану Гюнтеру, який мав хворе серце, доводилося нелегко. Трохи більше року тому нарешті переселилися у власний будиночок. Але потішитися життям у ньому господарю судилося не довго.
— 23 вересня чоловікові виповнилося 87. Чимало людей телефонувало, щоб привітати, але відповісти їм Гюнтер уже не міг. А у ніч на 24-е його серце зупинилося, — повідомила у неділю скорботну звістку Віра Мефодіївна.
Прощання із Гюнтером Блеккером відбудеться у п’ятницю у кафедральному костелі Cвятих Петра і Павла в Луцьку об 11-й годині. Колектив редакції «Волині-нової» висловлює найщиріші співчуття рідним і близьким покійного.
