«Як може координувати силові структури Олександр Турчинов, який профукав Крим?»
Підрив у машині журналіста «Української правди» Павла Шеремета, розстріл у центрі Києва Дениса Вороненкова, дві смерті під час замаху на нардепа Ігоря Мосійчука, загибель Аміни Окуєвої… Останнім часом Україну захлеснула низка кривавих терактів. Чому наші спецслужби не можуть зупинити серію зухвалих убивств? Хто ще має загинути, щоб силові структури — МВС, СБУ, Генпрокуратура — нарешті покінчили з терором?
Сергій САФУЛЬКО,
адвокат, заслужений юрист України (м. Луцьк):
— Хочеться, звісно, щоб більше нікого не вбивали. Але не знаю, чи це можливо. Певно, що ні. Мені здається, від людей багато чого приховують. От Трамп через 50 років вирішив розсекретити дані про вбивство Кеннеді. Думаю, що і в Україні лише наступні покоління дізнаються правду про всі теперішні резонансні події. Але твердо переконаний в тому, що 90 відсотків відповідальності за ці теракти лежить на наших силовиках. Вони або не вміють і не хочуть розслідувати їх, або – що вірогідніше — самі ж організовують ці замахи. Найпростіше сказати: винна Росія і зняти з себе відповідальність, не займатись конкретними і реальними пошуками злочинців. Навіть якщо це робить Росія, то вбивці ж – тут, і кордон – наш, який ми можемо перекрити!
Петро ФІЛЮК,
голова Апеляційного суду Волинської області (м. Луцьк):
— Це закономірний наслідок того, що в державі немає порядку і відсутня система управління. Якщо поле довгий час не обробляється, на ньому виростають високі бур’яни. І вже європейськими ножицями їх не зрізати, треба брати сокиру і вирубувати. Демократія — це перш за все сила закону, а в нас невідомо, хто чим управляє. Так звані донори України постійно висувають свої умови. І оскільки нами всі керують, маємо хаос.
Для наведення порядку потрібна політична воля. Її сьогодні я не бачу. Проведення реформ схоже на купівлю нового килимка біля входу в будинок, в якому треба міняти фундамент. Найлегше скинути вину на те чи інше відомство. Але правоохоронну систему в Україні знищили. Кажу як людина, яка розуміється на цих питаннях. Оперативні підрозділи позбавлені можливості виконувати свої функції. З їхніх лав звільнили людей, які відповідали вимогам сьогодення за професійними і моральними якостями. Вони знали, що і як робити. Але були створені такі умови, щоб вони пішли, і сьогодні маємо кадровий голод. Ми «вичистили» професіоналів із системи, і мені від цього боляче. Якби вони залишилися працювати, такого б не було. У роботі правоохоронця головне — досвід. Не можна за рік вивчитися на поліцейського. А ми взяли на роботу гарних хлопців і дівчат, а досвідченим, думаючим людям, які могли б підказати, що робити, сказали «До побачення». Далі буде ще важче. І в сфері правопорядку, і в державі в цілому. Погоджуюся із Віталієм Портниковим, який вважає, що в майбутньому країну чекає перемога популістів, які заморозять проведення реформ і намагатимуться платити людям гроші, яких немає.
Володимир МЕЛЬНИКОВИЧ,
генерал-майор, колишній начальник управління СБУ у Волинській області (м. Луцьк):
— Насамперед правоохоронцям треба побороти свою байдужість. Перестати давити бізнес і займатись заробітчанством, а почати виконувати прямі функції. Нам конче треба відновити систему правоохоронних органів. Не окремі структури чи відомства, а систему. По–перше, має бути деполітизація силовиків. По–друге, департизація — не можуть одні, умовно кажучи, служити «Народному фронту», а інші — Президенту. І, по–третє, — деолігархізація. Бо у нас сьогодні, на жаль, присутні всі три елементи. Силовики повинні служити не якимось своїм роботодавцям, а державі.
Найпростіше сказати: винна Росія і зняти з себе відповідальність, не займатись конкретними і реальними пошуками злочинців. Навіть якщо це робить Росія, то вбивці ж – тут, і кордон – наш, який ми можемо перекрити!
Ірина ФАРІОН,
член політради ВО «Свобода», народний депутат України VII скликання (м. Львів):
— Суть не у спецслужбах, а в тому, хто обирає владу. Цю обрала більшість. Тому Порошенко уповноважений змінювати очільника спецслужби і наповнювати її кадрами. Саме на ньому лежить відповідальність, що Україна стала територією не просто війни, а терору, залитою шоколадом фабрики «Рошен». Триватиме це до того часу, поки люди між хлібом і свободою будуть обирати хліб, а втрачатимуть і хліб, і свободу, і власне життя.
Євген НЕДИЩУК,
голова Поромівської ОТГ Іваничівського району, колишній боєць полку «Азов» (м. Нововолинськ):
— Вважаю, що наші спецслужби не є повністю українськими. У них залишилися люди, які працювали за часів Януковича, лояльні до сусідньої держави, росіяни за національністю або й відверті вороги України. Не виключено, що окремі є, так би мовити, таємними агентами, котрі сприяють подібним злочинам. А справжні патріоти в силових структурах, котрі готові не лише відмінно справлятися з обов’язками, а й брати відповідальність на себе, поки що не в змозі переламати ситуацію на свій бік. Але вірю, що з часом це справжнє, а не показне очищення всіх гілок влади, в тому числі й силових структур, відбудеться, і вони професійно виконуватимуть своє завдання не тільки в розслідуванні, а й в недопущенні і попередженні подібних зухвалих убивств.
Богдан БУТКЕВИЧ,
журналіст, блогер, ведучий каналу «ЕСПРЕСО. TV» (м. Київ):
— Ці вбивства чітко демонструють, що ніхто не може почуватись впевненим і абсолютно захищеним. Прізвища не мають принципового значення. «Стосується всіх» — це головний висновок, який потрібно зробити владі. З одного боку, теракти мають демонстративний характер — показують слабкість до кінця не реформованих силових структур. З іншого, вони можуть бути підготовкою до замахів на посадовців найвищого рівня. Адже, як свідчить історія, вбити можна кого завгодно, було б лише бажання та ресурси. Президент міг би використати цю ситуацію, щоб, виправивши її, «на білому коні» в’їхати на другий термін. Але для цього потрібна політична воля, а її, на жаль, не бачу. Щодня чую новини, які свідчать, що у нас є можливість не тільки теракти організовувати, а й цілі диверсійно–розвідувальні групи безперешкодно перевозити. Часом складається враження, що «гібридна» війна відбувається на мирній території.
Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ,
генерал-лейтенант, екс-заступник голови СБУ (м. Київ):
— Бажано, щоб більше нікого не вбивали. Бо кожна жертва в Україні нас ослаблює. Українцям треба нарешті порозумнішати і обирати владу, яка зможе належно сформувати професійний становий хребет держави — силові структури. Зараз вони слабкі, відсутній загальний контроль і методологічне керівництво з боку Президента та Ради національної безпеки та оборони. Як може координувати силові структури Олександр Турчинов, який профукав Крим? Йому не заяви треба робити, а плуга тягнути. Силова машина має працювати на державу, незалежно від того, хто при владі. Бо Президент у чомусь може помилятись. У США ФБР та ЦРУ роблять свою роботу, хай там кого підтримує Трамп.
Вважаю, що ми неправильно провели люстрацію. Вона мала відбутись обережно, ще на початку 1990–х. А після втечі Януковича люстрація мала бути персональною, а не за загальними параметрами. Для прикладу: вигнали всіх професіоналів тільки за те, що вони колись вчились у школах КДБ. А хто ж тоді буде боротись з тими, хто організовує ці теракти і вчився в закладах КДБ?
Наші спецслужби не пройшли очищення. Левова частка особового складу, прокатавшись на екскурсію в зону АТО, уникнула люстрації. Патріоти, які є в правоохоронних структурах, лише тепер вчаться працювати.
Ігор МУКОВОЗ,
полковник, пенсіонер УМВС, екс-керівник Луцького міського відділу поліції (м. Луцьк):
— Функціонування правоохоронної системи в державі — це цілий комплекс заходів, які треба здійснювати системно і планомірно. Нині до керівництва в ній прийшли люди, які не розуміють, як цей механізм працює. З метою збільшення своїх політичних рейтингів вони змінили тільки вивіску. Але це те саме, що написати «Євросупермаркет», а всередині залишити забігайлівку. Правоохоронну систему знищили. До неї прийшли професійно не підготовлені працівники. От нині хваляться статистикою порівняно з 2016 роком. А насправді просто у 2017–му нічого не робили і тепер найменші зрушення — вже позитивні цифри. Треба щодня виконувати рутинну роботу, а не гарно розповідати про успіхи та фотографуватися.
Майя МОСКВИЧ,
громадська діячка, учасниця АТО (м. Луцьк):
— Наші силові структури «не на те вчилися». В основному вони роками вдосконалювали майстерність у кришуваннні, «договорняках», схемах відмивання грошей. А ще захищали владу від народу, створювали бази даних патріотів, слідкували за націоналістами, ліквідовували кращих. Зараз часи змінились. Їм тепер протистоять не аматори, які збирались на акцію по телефону, а реальна ворожа агентура. А система, як бачимо, зовсім не готова до конкретної роботи, не виконує своїх функцій. Напевно, вже назріла реформа СБУ.
Світлана СОКОЛЮК,
переможець виборів на посаду голови Городищенської об’єднаної територіальної громади (с. Городище Луцького району):
— З одного боку, сьогодні у багатьох країнах відбуваються численні теракти, в останні роки вони сколихнули Європу, яка видавалася раніше спокійною і благополучною. Кров безневинних жертв, страхітливі кадри з місць подій, які бачимо у телерепортажах, завжди холодять душу, змушують шукати відповідь на запитання: «Невже не можна попередити такі трагедії?» Але, з іншого боку, це не виправдання для українських силових структур і спецслужб. Убивство Аміни Окуєвої, поранення її чоловіка Адама Осмаєва сприймається як виклик нашій державі. Вони захищали Україну, відстоювали її цілісність і незалежність, тому цей теракт не повинен залишитись безкарним. На мою думку, наші силовики не завжди діють скоординовано, кожен керівник дбає про свій імідж, а не про реальні результати роботи. Та й професіоналізм кадрів не завжди на висоті.
Ігор ЛАПІН,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Наші спецслужби не пройшли очищення. Левова частка особового складу, прокатавшись на екскурсію в зону АТО, уникнула люстрації. Патріоти, які є в правоохоронних структурах, лише тепер вчаться працювати. Якщо зі сфери спецслужб заберемо економічні злочини, боротьбу з корупцією, якими мають займатися відповідні служби, тоді вони зможуть більше уваги приділяти основним завданням, в тому числі й боротьбі з тероризмом. Варто говорити про такі моменти: по–перше, у силових органах багато людей, яких росіяни запакували на керівні посади, і багато тих, кого можу назвати зрадниками. Ті з них, які ще не пішли на пенсію, не дають рости молодим патріотичним кадрам. По–друге, боротьба з тероризмом — велика проблема для всього світу. У нас теракти, включаючи підриви складів, можна порахувати на пальцях обох рук. Росія застосовує нову тактику, а ми лише відповідаємо. На жаль, не йдемо на випередження: не робимо атак на російську інфраструктуру, на так званих політичних діячів. Але це проблема спецслужб та їхнього недолугого керівництва.
Бліц провели: Алла ЛІСОВА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Тамара ТРОФИМЧУК, Олександр ДУРМАНЕНКО, Сергій НАУМУК, Олег КРИШТОФ, Василь УЛІЦЬКИЙ.