Сон утік у її дитячу мрію…

– Татку, візьми мене на плечі, я хочу дістати неба.
– Сідай, маленька.
– Татку, я впала. Розбила колінце. Боляче.
– Зараз я прикладу подорожник, і він забере твій біль.
– Татку, ти обіцяв мені принести щось від зайчика. Забув?
– Зайчик віддав подаруночок іншій дівчинці, бо вона плакала. А завтра дасть тобі.

Сон зістрибнув з подушки й утік назад у її дитячу мрію. Вона ніколи не бачила свого батька… 

– Татку, як мені назвати нову ляльку?
– Як нашу маму, донечко.
– Татку, скажи моєму вушкові «на добраніч».
– На добраніч, моє сонечко. Хай тобі присниться добра фея.
– І вона…
– Цілу ніч буде водити тебе чарівними казками…
Ранок постукав у вікно. Сон зістрибнув з подушки й утік назад у її дитячу мрію. Вона ніколи не бачила свого батька…  

Ольга ЧОРНА