Антисталінський рух очолив... улюблений полководець Сталіна
14 листопада 1944 року радянський генерал Андрій Власов (на фото) оприлюднив у Празі маніфест Комітету звільнення народів Росії і був обраний його головою. Основним завданням комітету декларувалась боротьба з тиранією і комунізмом у СРСР
Біографія Андрія Власова коротка, але насичена. Тринадцятий син бідного селянина після революції зробив шалену кар’єру військового. Уже в 22 роки він займав командирські посади у Червоній армії і швидко рухався вгору. Це був типовий продукт більшовицької системи. У 1937—1938 роках Власов був членом трибуналів Ленінградського та Київського військових округів, і за цей час не винесено жодного виправдального вироку. Восени 1938-го Власова направили в Китай для роботи у складі групи військових радників. Наступного року він уже виконував обов’язки головного військового радника.
Коли почалася німецько-радянська війна, Андрій Власов командував корпусом під Львовом. Під Києвом він був уже на чолі армії. Пізніше саме вона зупинила німців під Москвою. Молодого генерала стали називати не інакше, як «рятівник Москви». Про Власова пишуть книжку «Сталінський полководець». Фахівець з історії Другої світової війни в СРСР Джон Еріксон називав його «одним з улюблених командирів Сталіна».
Хто зна, до яких висот у більшовицькій ієрархії доріс би Власов, якби не оточення і полон під Ленінградом. Він погодився на пропозицію співпраці з німцями. Відтак очолив Комітет звільнення народів Росії і Російську визвольну армію (РВА). На гітлерівський бік перейшло понад мільйон російських солдат.
Російськомовні німецькі частини брали участь у розгромі Колківської республіки.
Власівці добряче залили сала за шкуру українським селянам. Бо їх часто використовували для каральних акцій. Зокрема, є свідчення, що російськомовні німецькі частини брали участь у розгромі Колківської республіки.
Радянська влада на дух не переносила Власова і вважала його найбільшим зрадником. Коли совєти зайняли Чехію і від полоненого капітана-власівця дізналися, що у колоні неподалік є сам Власов, то кинули на його пошуки чималі сили. Командир 25-го танкового корпусу генерал-майор Фоміних доповідав вищому керівництву: «Я поставив перед командуванням 162-ї танкової бригади завдання: будь-що знайти і полонити Власова. А якщо він виявиться у розташуванні американських частин, то викрасти його».
Генерала доправили в Москву. Над ним та його поплічниками хотіли провести показовий суд. Та Андрій Власов й інші діячі РВА відмовилися визнати себе зрадниками, мовляв, боролися проти більшовиків. Влада злякалася, що на відкритому процесі підсудні висловлять погляди, які збігаються з поглядами певної частини населення. Тому власівців судили на закритому процесі.
Стратили Власова та його прихильників, як мучеників, — їх повісили на струнах від піаніно.
