Енкаведисти розстріляли волинського патріота, бо боровся з польською владою
16 листопада 1933 року поліція заарештувала керівника Луцької повітової екзекутиви ОУН Івана Скоп’юка та ще 14 членів організації
Наприкінці 1920–х — на початку 1930–х років націоналістичний рух на Волині був дуже потужним. Хоча точну чисельність прихильників ОУН дослідники так і не встановили, адже діяли вони у суворій конспірації. Одним із організаторів підпілля у Луцькому повіті був Іван Скоп’юк.
Найбільше практикували поширення нелегальних видань, зокрема «Сурми» та збір коштів на фонд ОУН.
Влітку–восени 1930-го польська влада провела «пацифікацію» у Східній Галичині. У відповідь на репресії націоналістичне підпілля провело ряд акцій: нападів на поліцію, підпалів, пошкодження майна. Дослідники підрахували, що восени 1930 року було здійснено близько 2,2 тисячі актів саботажу. Тільки за два з половиною місяці поліція вилучила 1287 карабінів, 566 револьверів, 100 кг вибухівки та військове спорядження. Проте на Волині протидії спочатку не було через слабке підпілля. Але з часом воно зміцніло, про що свідчить кількість зафіксованих акцій ОУН: у 1931 році — 2, у 1932 — 16, у 1933 — більше 100.
Найбільше практикували поширення нелегальних видань, зокрема «Сурми» та збір коштів на фонд ОУН. Велику увагу приділяли й так званим «шкільним акціям» на захист навчальних закладів від полонізації. У брошурі «До боротьби за душу української дитини» оунівці закликали «розгорнути масову організовану боротьбу… за українські школи і учителя українця». За час проведення «шкільної акції» ОУН надрукувала 92 тисячі листівок та 6 тисяч брошур. У приміщеннях вибивали вікна, зривали польські прапори, погрожували вчителям–полякам. У результаті у деяких селах перейшли на українську мову навчання, наприклад в Жидичині нині Ківерцівського району.
Але польська поліція також активізувалася. 16 листопада 1933 року заарештували керівника Луцької повітової екзекутиви ОУН Скоп’юка та ще 14 членів організації. Їх засудили до різних термінів.
З початком Другої світової війни Іван Скоп’юк вийшов на свободу, але не припинив боротьби. Змушений був перейти на нелегальне становище. 6 січня 1941 року його знову заарештували. На цей раз НКВД. 30 липня 1941 року Івана Скоп’юка розстріляли у Москві.
