«Чому нас, депутатів, не хочуть пускати туди, звідки гроші пливуть поза казною області?»

«Адміністрація тримає гроші на депозитах у той час, коли дороги в занедбаному стані...»

— Юрію Петровичу, ви часто виступаєте в сесійній залі з критикою. Що найбільше непокоїть?

— Турбує те, що нема взаєморозуміння між представницькою та виконавчою гілками влади в області. Я проти того, щоб облдержадміністрація вирішувала одноосібно всі питання, а депутати облради лише піднімали руки. У нас не так, і з цим не хочуть змиритися чиновники. Прикро, що часто не знаходимо спільної мови у, здавалося б, надважливих питаннях, які стосуються покращення життя волинян.

— Маєте конкретні приклади?

— Буває, що на ремонт дахів кошти виділяємо у квітні­травні, а вони надходять у жовтні­листопаді. Аналогічна ситуація і з дорогами — ​гроші з’являються на рахунках тоді, коли через погодні умови їх украй важко освоїти. Це свідчить про те, що фактично ОДА створює штучні перепони. Мені не зрозуміло, чому адміністрація тримає на депозитах немалу суму грошей, в тому числі від перевиконання планових завдань митницею, в той час, коли багато доріг у занедбаному стані. Від таких моментів, буває, опускаються руки. Але я — ​оптиміст, тому вірю, що ми командою, яку в обласній раді складає ситуативна більшість, зможемо змінити ці негативні тенденції. Маю позитивний приклад на своєму округу. ​Я представляю Цуманщину. І хочу сказати, що, коли у 2015 році цуманським селищним головою був обраний Анатолій Дорошук, з ним відразу спланували спільну роботу, визначили пріоритети.

— Тобто разом легше вирішувати проблеми округу?

— Безумовно. Скажу й про те, що в нинішній обласній раді найбільше — ​аж сім депутатів — ​має Ківерцівський район. Це наслідок недолугого законодавства, коли окремі райони взагалі не мають свого обранця. Звісно, в кожного з нас — ​свої завдання. Я задоволений, що вдалося зробити металочерепичну покрівлю і стелю найбільшої на Волині Цуманської школи, де навчається понад 1200 учнів. Інше важливе питання, над яким працював протягом двох років, — ​капітальний ремонт системи водопостачання та водовідведення в селищі. Торік вдалося освоїти на ці потреби майже півмільйона, нинішнього року — ​900 тисяч гривень. Крім того, зробили ремонт даху Липненської ЗОШ, для громади Цумані викупили будинок культури, побудували дві комунальні дороги, в селі Омельне відремонтували центральний під’їзний шлях. Радує те, що склалася плідна співпраця як із селищною радою (тепер вже ОТГ), так і з районною — ​немало справ вдається робити на умовах співфінансування. Багато в чому завдячую конструктивній команді в обласній раді, бо від неї теж залежить чимало.

«Незважаючи на політичні розбіжності, ми маємо працювати на благо Волині»

— Ви працюєте в постійній комісії з питань екології, раціонального використання природних ресурсів. А ще входите до складу двох тимчасових комісій з питань земельних відносин та щодо лісової проблематики. Чи ефективна їхня робота?

— Більше зупинюся на двох останніх. Завданням однієї з них було обстежити площі і визначити економічні, екологічні та соціальні збитки від діяльності нелегальних бурштинокопачів. Кілька разів члени комісії виїжджали на місця, але зустріли супротив представників тамтешньої влади. У мене після побаченого виникло багато запитань, на які ніхто не міг відповісти. Чому, наприклад, у Маневицькому районі на площі 6 га старателі вирили ями, звідки незаконно добули янтар, вартість якого, за підрахунками фахівців, становить 10–12 мільйонів доларів. А поруч, у селі Лісове, валиться школа… Не краща ситуація і в лісовому господарстві. Але нас, депутатів, не хочуть допускати туди, звідки гроші пливуть поза казною області. Та попри все ми продовжимо свою роботу. На найближчій сесії голова тимчасової «лісової» комісії Анатолій Грицюк виступить зі звітом, визначимося, як діяти далі.

Як би хто не ставився до Олега Ляшка і нашої партії, мені як підприємцю-виробничнику найбільше подобається його політика так званого економічного націоналізму: «Купуй українське — ​плати українцям», яка передбачає створення нових робочих місць.

Виходить, що в такій ситуації депутати можуть виступати лише статистами?

— Я — ​представник виробничого бізнесу. Ще з 1990 року працюю на підприємствах, які займаються переробкою сільгоспсировини, виготовленням макаронних виробів. І як бізнесмен переконаний, що, незважаючи на політичні розбіжності, ми повинні працювати на благо волинян. Помітно, як на сесіях зашкалюють емоції, коли ділимо крихти бюджету. Волинь представляють 64 депутати, у яких майже однакові проблеми: дороги, садочки, школи, клуби. Для їх вирішення не вистачає коштів. Узагалі, як свідчить моніторинг, усього задовольняється лише 10 відсотків депутатських запитів. До речі, у нас підготовлено й затверджено майже 40 обласних і регіональних програм, у яких враховані пропозиції різних районів і міст. Але вони через брак грошей теж не виконуються в повному обсязі. А якраз від діяльності КП «Волиньприродресурс», мова про яке вже набила всім оскомину, ми змогли б суттєво наповнити місцеві бюджети. Звичайно, це комунальне підприємство — ​не панацея від усіх бід, але треба дати шанс йому запрацювати.

— Коли це може статися?

— Я вже говорив голові облдерж­адміністрації Володимиру Гунчику, що в нього якісь дивні, подвійні стандарти. Якщо йдеться про бурштин, надра, колгоспні ліси, то в його риториці присутні слова «держава», «державне підприємство», мовляв, це виключно їхня компетенція. Якщо ж — ​про роботу державного підприємства «Волиньторф» з більш як 400 працівниками, яке добуває до 70 відсотків торфу в Україні і є бюджетоутворюючим у Маневицькому районі, так тут уже інші підходи, щоб не дати йому нормально працювати. Фактично доля «Волиньторфу» залежить від одного підпису голови ОДА.

«Часу не вистачає лише у лінивих людей»

— Як вам вдається поєднувати виробничу і громадську роботу?

— Часу не вистачає лише у лінивих людей. Бо якщо правильно розподіляти свої завдання і можливості, можна все встигнути. Стараюся максимально бувати на окрузі, щоб спілкуватися з виборцями та однопартійцями.

— Чи часто зустрічаєтеся зі своїм партійним лідером Олегом Ляшком?

— Коли є в цьому потреба, то виходимо на контакт. Як би хто не ставився до Олега Ляшка і нашої партії, мені, як підприємцю­виробничнику, найбільше подобається його політика так званого економічного націоналізму: «Купуй українське — ​плати українцям», яка передбачає створення нових робочих місць, залучення інвесторів, підтримку національного виробника. До речі, я би запропонував нагороджувати тих людей, які створили не менше десятка нових робочих місць. Радикали вибороли і категорично виступають за продовження мораторію на вивезення лісу­кругляку та продаж земель сільськогосподарського призначення. Переконаний, що запропоновані Радикальною партією промислово­економічні законопроекти та антикризовий план забезпечать економічний прорив України в найближчій перспективі. Ганебно жити на такій багатій землі й бути бідним, дозволяти, щоб нас обкрадали. Не люблю пишномовності, але для усіх дороговказом має стати гасло: «Ми повинні жити в чистій, ситій і багатій Україні». 

Роксолана ВИШНЕВИЧ.