Волинський театр збирав кошти постраждалим від Голодомору
23 листопада 1933 року в Луцьку Волинський громадський комітет допомоги голодуючим в Україні ыныцыював постановку вистави «Гріх», а виручені кошти спрямував на підтримку тих, у кого радянська влада забрала все до зернини. П’єсу виконали актори Волинського українського театру під керівництвом Миколи Певного
Родині Миколи і Ніни Певних належить вагоме місце в історії волинського театру. До Луцька вони потрапили у 1928 році. До того були успішні виступи у театрі товариства «Просвіта» в Ужгороді, де публіка винагороджувала оваціями їхні спектаклі української та зарубіжної класики. Особливий успіх мав «Фауст» у постановці Певного. Та через фінансові труднощі подружжя опинилося у Варшаві. Микола влаштувався на роботу в часопис «Українська нива», де редактором був його брат Петро.
У 1928-му редакція переїхала до Луцька, і Певні — також. Часопис виходив з 1928-го до 1937 року як орган Волинського Українського об’єднання. «Українська нива» пропагувала польсько-українську співпрацю.
У Луцьку Микола та Ніна почали працювати також над заснуванням Волинського українського театру, який 18 листопада 1928 року відкрився прем’єрою вистави «Гетьман Дорошенко» за Людмилою Старицькою-Черняхівською у приміщенні товариства «Рідна хата». Основу репертуару становили твори Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського та Марка Кропивницького. З плином часу театр переріс у професійний колектив, який у 1936 році налічував 32 особи. За 11 літ актори підготували понад 40 прем’єр. Переважно це була українська та зарубіжна класика.
З приходом радянської влади Миколу Певного, як і ще раніше двох його братів Олександра та Юрія, більшовики розстріляли.
Театр мав чималий вплив на суспільне життя і не стояв осторонь найбільших тогочасних проблем. Тож коли громадськість заповзялася донести інформацію про Голодомор у радянській Україні, то колектив Певного інсценізував п’єсу «Гріх», щоб виручені кошти спрямувати на допомогу голодуючим.
У травні 1939 року в Ковелі Волинський український театр поставив свою останню виставу — «Вій» за повістю Миколи Гоголя. Після того актори пішли на канікули. А восени почалася Друга світова, і стало не до театру. З приходом радянської влади Миколу Певного, як і ще раніше двох його братів Олександра та Юрія, більшовики розстріляли. Ніну Певну відправили на заслання, де вона прожила решту життя і померла у 1982 році, так ніколи вже й не побачивши Волині.
