«Завдання депутата — не майданчики встановлювати, а доносити людям правдиву інформацію»

«Мене неможливо тримати на «повідку» і загнати у «стійло»

— Пане Олексію, на вашу думку, що найважливіше у роботі депутата облради?

— Пам’ятати про те, що перш за все повинен виконуватися закон і перед ним усі люди рівні: президент, депутат, селянин. Прикро, що наші народні обранці швидко забули свої обіцянки, з якими йшли у Верховну Раду, й не поспішають приймати закон про позбавлення себе недоторканності. Тому я з великою повагою ставлюся до відомого активіста, однопартійця Семена Семенченка й підтримую мітингувальників біля нашого парламенту. Правда, через це до деяких волинських можновладців потрапив у немилість, що вилилося для мене як підприємця у перевірки з накладенням штрафів. Прикро, що коли відстоюєш власну принципову позицію, на тебе починають тиснути. Однак я належу до тих людей, яких неможливо тримати на «повідку» й тим більше загнати у «стійло». А ще вважаю, що депутат повинен не майданчики встановлювати, а доносити до людей правдиву інформацію. Хоча коли вдалося «вибити» дитячий садочок у селі Заріччя Володимир-Волинського району, то дивно і неприємно було спостерігати, як на його відкриття прибігли попіаритися ті, хто жодним чином не був причетний до цієї події.

— А за яку справу у волинському парламенті відчуваєте гордість?

— Вважаю, що зробили надзвичайно важливе діло, створивши в обласній раді тимчасову контрольну комісію з питань захисту інтересів територіальних громад Волині при проведенні демаркаційних робіт державного кордону між Україною та Республікою Білорусь. Ми з колегами виїхали на місце — в село Ветли Любешівського району, аби детально вивчити ситуацію, визначити найбільш гострі її моменти. Як би скептично деякі чиновники не ставилися до цієї проблеми, вона не є надуманою. І йдеться зовсім не про тих кілька метрів, яких недорахувалися селяни. А про те, що вода наших озер, яка служила для зрошування, «втікатиме» в сусідню країну, бо і канал, і шлюз фактично опинилися на їхній території. І хоча наші рішення носили рекомендаційний характер, ми зуміли привернути увагу Києва до важливого державного питання. І третє — ?це те, що ми фактично допомогли Президенту Порошенку прийняти звернення щодо заборони торгівлі з ОРДЛО. Підготували звернення про підтримку тих, хто блокує ці протизаконні антиукраїнські економічні зв’язки. І не важливо, що на сесії облради воно йшло за авторством іншої фракції. Головне, що Волинська обласна рада першою в Україні прийняла такий документ, після чого рішення було вже ухвалено на засіданні РНБО. До речі, коли я зі своїми однодумцями дізнався про те, що тамтешні підприємці допомагають у розгоні «блокадників», тоді ми їм нагадали, що в них є бізнес ще й на Заході, й делікатно наголосили, що не варто перешкоджати тим, хто правильно чинить і говорить правду. І це подіяло.

«Ніколи не ховався за мандат, тому не боюся його позбавлення»

— Ви отримали депутатський мандат на хвилі волонтерства, яким на початку війни активно займалися. Чи продовжуєте це робити?

— Оскільки у ці дні виповнюється річниця Революції гідності, спочатку скажу про таке. На Майдан ішли три групи людей: ті, хто хотів змінити систему, хто прагнув позбавити влади Януковича, і ті, хто мріяв зайняти високі посади. Останні були грошовитими, мали більший доступ до усіх комунікацій, і, на жаль, вони скористалися революційними подіями. Скажіть, чому в тюрмах досі не сидять ті, хто розстрілював Небесну сотню, хто грабував країну? Все скинули на Януковича. А я вважаю, що навіть ті 14 відсотків волинян, які голосували за Партію регіонів, теж відповідальні за тисячі смертей кращих синів і дочок України. Тепер вони опинилися у різних партіях і радах.

Щодо волонтерства, то на початках, запалений ідеєю патріотизму, багато допомагав армії, бо мав переконання, що до її розвалу причетні всі: хто купівлею-продажем, а хто просто мовчазною позицією. Більше ста одиниць техніки, в тому числі 10 БТРів, відремонтовано силами мого приватного підприємства. Чимало разів бував на Сході, підтримував як міг наших військових. Через громадську організацію «Активіст» возили передачі в АТО, потім такі посилки відправляли через «Нову пошту». А ще знаю про те, як на війні наживається частина тих високопосадовців, котрі мають доступ до фінансових потоків. На прикладі, полонених міняли на бізнес, втридорога постачали на війну пальне і багато іншого.

Навіть ті 14 відсотків волинян, які голосували за Партію регіонів, теж відповідальні за тисячі смертей кращих синів і дочок України.

— Знаю, що маєте завжди власну думку, на яку, очевидно, не просто вплинути. Чи комфортно себе почуваєте?

— Я ніколи не тримався за депутатський мандат, тому не боюся його позбавлення. Більше того — ?чимало витрачаю власних грошей на свою діяльність як обранця громади. Однак за жодних обставин не буду голосувати на догоду комусь лише для того, щоб отримати певні кошти на свій округ. Своє завдання бачу більше в тому, аби зустрічатися з виборцями і пояснювати, що, на мою думку, треба робити, аби зберегти країну цілісною, аби з неї не втікала молодь. А виборці нехай вирішують, наскільки ефективною є моя громадська робота.

Також скажу відверто: мені та моїй сім’ї депутатство шкодить. Уже тривалий час володіючи земельною ділянкою, я там нічого не можу побудувати, бо представники міської влади через мою принципову думку щодо їхньої негативної діяльності всіляко стараються ставити палки в колеса. Хоча я вже з тим звикся, і багато речей, будучи обранцем громади, собі не дозволяю.

— В якому форматі депутатська фракція «Самопоміч» планує працювати?

— На останній сесії наша фракція після незначної перерви була знову сформована. Її очолив депутат Борис Бабійчук. Взагалі вважаю, що керівника фракції потрібно змінювати один раз у три місяці. Надіюся, що у співпраці з однодумцями буде легше ініціювати розгляд тих чи інших актуальних питань не лише для громади, не лише округу, а й області загалом.

Роксолана ВИШНЕВИЧ.