Іменем монахині з Волині назвали планету

21 листопада 1902 року у родинному маєтку в селі Селець Володимир–Волинського району народилася відомий астроном Олена Казимирчак-Полонська. Їй судилася нелегка доля: чоловіка забрала війна, син помер у неї на очах, мати загинула у божевільні. Було ще й невизнання дипломів, в’язниця, повна втрата зору. Проте мужня жінка витримала все. Не в останню чергу — ​завдяки вірі в Бога. Та свої релігійні переконання вона відкрито задекларувала лише наприкінці життя. А до того її знали як дослідницю космічних тіл.

Її віра була настільки сильна, що після її молитов у неплідних жінок народжувалися довгождані діти.

Після навчання у гімназіях та Львівському університеті Олена Полонська працювала в обсерваторіях. У 1934–му захистила дисертацію «Про планетоцентричний рух комет» на здобуття ступеня доктора філософії. Через два роки вийшла заміж за вченого–іхтіолога Леона Казимирчака, ще через рік народився син Сергій.

У 1941-му під час окупації Львова Олена, ризикуючи життям, рятувала польських офіцерів. Як професор університету вона робила їм посвідчення стажерів Львівської обсерваторії, щоб вони могли покинути місто. Рятувала чужих, а в полон згодом потрапили її мати і чоловік. Олена вирушає по концентраційних таборах, аби їх віднайти. Однак це їй так і не вдалося, одного разу ледве не розстріляли її саму. Перед стратою вона попросила про молитву, а потім звернулася до катів: «Ви всі християни. Вдома вас чекають матері і дружини». І жоден не вистрілив. Лише крикнули: «Біжи!» І вона побігла по замерзлій землі…

Чоловік з полону так і не повернувся. Мати згодом знайшлась у притулку. Разом з нею і сином Олена їде до Херсона. Там у педінституті викладає астрономію, працює по 17 годин на добу.

Черговим випробуванням для жінки стала хвороба 10-річного сина. В інфекційному відділенні ніяк не могли діагностувати недугу. Олену до нього не пускали. Вона молилась і шепотіла: «Навіть якщо забереш його — ​не відречусь від Тебе».

Син помер у Полонської на очах. Як глибоко віруюча людина, Олена хотіла відправити панахиду за своєю дитиною, але керівництво інституту заборонило їй це робити. Тоді Полонська вночі запросила священика, і той відспівав покійного.

Після смерті сина жінка занурилася в наукову роботу. У 1951 році її просто у вагоні потяга заарештували, звинувативши у шпигунстві. За вісім місяців, поки сиділа у в’язниці, померла її мама. Та навіть зазнавши стільки втрат, 50–літня Олена не впадає у відчай.

Казимирчак-Полонська досліджує еволюцію комет за останні 400 років, складає програми для електронно–обчислювальних машин, готує перфокарти. За майже три десятиліття вона видала 109 наукових праць. Першою у світі розробила числову теорію руху комети Вольфа за 100–літній період спостережень цього небесного тіла, завдяки здійсненим нею теоретичним розрахункам американські астрономи знайшли комети, яких ще не помітив жоден зі спостерігачів. Вона вперше визначила вплив великих планет на рух комет і підтвердила розрахунками гіпотезу щодо захоплення комет Сонячною системою.

За свої відкриття Олена Казимирчак-Полонська отримала найвищу нагороду в галузі астрономії — ​премію імені Ф. А. Бредихіна. У 1978 році планету № 2006, яку відкрили у Кримській астрофізичній обсерваторії, назвали «Полонська». А між Сатурном і Ураном мчить у просторі пояс астероїдів Казимирчак-Полонської.

Після виходу на пенсію наша землячка поступово втрачає зір, але не полишає викладацької роботи у Ленінградському університеті. Бере участь у виданні шрифтом Брайля праць із вищої математики та програмування, згодом стає почесним членом Всесоюзного товариства сліпих. Олена Іванівна читала лекції з теології у Ленінградській духовній академії, а 1987 року прийняла постриг і стала черницею. Її віра була настільки сильна, що після її молитов у неплідних жінок народжувалися довгождані діти.

У 2012 році в її рідному селі Селець на місці родинного маєтку було встановлено пам’ятну стелу та хрест.