«Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої» (Відео)
Чому Фомі важко співати ці слова?
Пісня двох Майданів «Не спи, моя рідна земля!», яку лідер гурту «Мандри» Сергій Фоменко (Фома) написав у 2003 році, виявилась пророчою
— Через це мені й буває важко її виконувати. Після стількох смертей Героїв… Коли співаю, самого проймають такі емоції, що все стискається всередині. Але вважаю, що пісня свою місію виконала: Україна таки прокинулася й іншими очима дивиться на себе та на світ, намагається стати на власний твердий шлях. Ми довго були дітьми і чекали на месію, що має все зробити. Але так не буває ніде. Просто треба спокійно та вимогливо ставитись до політиків, які, до речі, однакові в усьому світі. І багато працювати, створювати такі стосунки у суспільстві, які сприятимуть загальному благу, — розмірковує музикант.
Пісня свою місію виконала: Україна таки прокинулася, й іншими очима дивиться на себе та на світ.
На Майдані на транспарантах тріпотіло Шевченкове «Вставайте, кайдани порвіте», а зі сцени Фома закликав: «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно!» Співав і ввечері 29 листопада 2013 року, за кілька годин до кривавого нападу «Беркуту» на наметове містечко.
— От після вашого запитання зрозумів, що зараз вдягнутий у ту саму курточку, в якій співав тоді на Майдані. Подобається ця шкірянка, ніяк не розпрощаюсь із нею, — починає згадувати Сергій Фоменко ніч, з якої все почалось. — Я після концерту ще 2–3 години був на Майдані разом зі студентами. Але дуже змерз і пішов додому грітися — живу неподалік. Повечеряв, ліг — і побачив новини… Вдягнувся і знову поїхав на Майдан.
«У далекий край лежить нелегкий шлях… Твоє серце знає, як його знайти!» — ще не раз лунало потім у центрі столиці і на Майданах по всій Україні. Пісня виявилась пророчою. І, за словами Сергія, через це він відчуває особливу відповідальність «перед собою та історичним процесом»: «Якщо щось сказав людям вголос, маєш із цим жити».
— А написав я її в дорозі у 2003 році, коли повертався з Польщі, — розповідає він. — Щойно перетнув кордон, як і багато українців, був приголомшений сірістю і недоглянутістю нашої землі. Стало боляче, пік сором. Чому ж так?!. Усі ці почуття вилились у пісню. Коли писав, виникли асоціації з нашою історією, з героями, які поклали життя за Україну…
Сергій Фоменко спочатку працював двірником у Києво-Печерській лаврі, Софійському соборі, гардеробником в археологічному музеї, потім — у театрі, ведучим радіопрограм.
Коли Сергія Фоменка запитують про його дар передбачення, він лиш усміхається і заперечливо хитає головою: «Я всього лиш митець». Але все ж хочеться процитувати одне його інтерв’ю 2008 року. Тоді він переконував у потребі дієздатної професійної армії в Україні: «Величезній кількості молодих людей потрібен вид діяльності, пов’язаний із силовими структурами. А у нас якраз не вистачає професійної армії. Якби я міг розподіляти бюджет, на військо виділяв би величезні кошти. Україна — чудова країна, але вона потребує захисту. Дивлячись правді в очі, маємо усвідомити, що у світі багато локальних війн, особливо через землю…»
Останні три роки Фома та його гурт «Мандри» — часті гості на російсько-українському фронті.
— Крайній раз був у серпні, — каже він. — Виступали за 300 метрів від лінії зіткнення. Комбат сердився і лаявся: «Нафіг концерт? Нас почують і накриють!» Але зібрались усі, хто міг. Слухали — і все зрештою було добре. А після виступу комбат підійшов і каже: «Наступного разу поставимо колонку в окопі і заспіваємо Гімн України сєпарам. Треба буде — сам тебе прикрию…»
Довідка: «Мій університет — життя»
Сам про себе киянин Сергій ФОМЕНКО каже так: «Народився під сузір’ям Риб у рік Щура — в березні 1972-го». Канікули проводив у селі в бабусі на Кіровоградщині (мама померла, коли йому було 15 років, хто батько, так ніколи і не знав — це таємниця мого життя). У підлітковому віці навчився грати на баяні та гітарі, співав, писав пісні та оповідання, мандрував автостопом великими містами України, Прибалтики та Росії. Після кількарічних мандрів повернувся до рідного Києва. Вищої освіти не маю. Мій університет — життя».
Сергій Фоменко спочатку працював двірником у Києво-Печерській лаврі, Софійському соборі, гардеробником в археологічному музеї, потім — у театрі, ведучим радіопрограм.
У 23 роки перейшов на українську мову. Взимку 1990-го вперше вийшов на сцену — із гуртом «День помирає рано» взяв участь у київському рок-фестивалі «Йолки-палки». За сім літ створив «Мандри». Живе в Києві. Одружений. Виховує трьох дітей — 22-річного Тимофія, 6-річного Ява-Костянтина та 2-літню Квітку-Марію.
Текст пісні
«Не спи, моя рідна земля!»
Я тобі скажу, де квітне дивний сад,
Де срібляста ніч тремтить у темних водах.
У далекий край лежить нелегкий шлях,
Доки хижа ніч кружля по колу.
Приспів 1:
Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок!
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої –
Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.
Тільки два шляхи…
Один веде у пекло.
Інший шлях веде
Тебе туди, де світ.
Щоб знайти цей шлях,
Послухай своє серце –
Твоє серце знає,
Як його знайти!
Приспів 1.
Я тобі повім про мрію золоту,
Що палким вогнем горить в моєму серці.
Про щасливий край, про радісних людей,
Де життя кидає виклик смерти.
Приспів 1.
Приспів 2:
Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок!
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої –
Всі ті, хто так вірив у світле майбутнє твоє.
Слухаємо:
