Є така планета на ім’я Людина. Запрошуємо у політ!

Он Марійка. Точніше — ​дві Марійки. 11–річна з минулого та 41–річна тепер (с. 2, 8–9). 30 років тому її, маленьку дівчинку з ім’ям Богоматері, якій судилося зустріти Діву Марію, змушували відмовитися від того, що вона побачила. Щоб сказала неправду. Але вона не зрадила тому, що бачили її очі і відчувало серце. Через три десятиліття ми розшукали цю дівчинку — ​і сьогодні 41–річна Марія горда за себе тодішню, 11–річну Марійку, хоч у її словах нема і краплі якоїсь чваньковитості. До речі, її змушували сказати неправду вчителі.

Хоча поруч на кораблі інший Учитель із багатьма школярами (с. 7). Януш Корчак. Той, який свято вірив, що «найважливіші зустрічі людини — ​це зустрічі з дітьми, адже ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо у дитині». Навіть жорстокий гітлерівець згадав, як він був маленький і захоплювався корчаківським Королем Мацюсем, тому й запропонував Учителю вийти з поїзда смерті, який віз своїх пасажирів на страту. Дізнавшись, що звільнять тільки його — ​без дітей, Януш Корчак відповів: «Не можу. Не всі люди — ​мерзотники» — ​і ступив у газову камеру разом зі своїми маленькими вихованцями…

Відправилась у політ із нами і жінка–робот, яка в одному зі своїх перших інтерв’ю заявила, що може знищити людство (с. 15). Щоправда, надалі Софія порозумнішала і тепер стверджує, що це був тільки її жарт. Бо насправді вона має в голові стільки «наукових чар» і готова максимально допомагати людям і людству.

А ми переконані: всі її чари тьмяніють перед українським чар–зіллям. Це Володимир Івасюк (с. 1, 6) розшукав і тепер узяв із собою у Вічність червону руту. Не знаю, чи будуть мої діти в моєму віці розповідати, що народилися під улюблений татом і мамою «Океан Ельзи», але я горджуся, що прилетів із неба на планету Земля під «Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари…» Більше того, перед самим сьогоднішнім стартом мене чекало нове відкриття, бо дізнався про першу версію «Червоної рути». І бачу в ній частку нашого гімну — ​«Лісової пісні» Лесі Українки. І тепер закоханий в обидві!

Космос — ​ у вашому серці. Хай воно болить, коли відчуває несправедливість, хай має силу і мужність, щоб боротись із негідниками, і хай тьохкає, коли кохає. Аби тільки не черствіло, не було байдужим.

Хоча любов часто буває сліпою. Це я про жінку Антоніну із 15–ї сторінки, яка, за чиєюсь «мудрою» порадою, щоб не втратити чоловіка, наважилася розкопати могилу родича, куди під час похорону поклала фотографію свого судженого. Боже, які різні відтінки можуть мати оті два слова — Любов і Кохання! А ще стільки яскравих і колоритних барв–серцебиттів — ​спочатку навіть не повірив, що автор задушевної «Два кольори» Дмитро Павличко здатен на таку відверту і божественну інтимну лірику! Переконаний, навіть ті бабусі, які шукатимуть «Корвалол» після читання останньої сторінки (с. 16), подумки згадають моменти, які не можливо забути (хоча про них і не завжди розкажеш онукам :–)), коли і для них «сміялись–плакали солов’ї» (про неймовірну історію народження цього шедевру ми обов’язково вам ще колись розповімо)…

Є у нас на борту іще одна рослина — ​гарбуз. Щоправда, він не звичайний, а із секретом. Яким? Шукайте с. 10. А ось якби гарбуз був звичайний, то ми б його вручили Леоніду Кравчуку. Бо й досі не розуміємо, як міг перший Президент незалежної України зараз, у час війни з Росією, стверджувати, що наша держава має поділитися на якісь автономії, удільні князівства (с. 3). Уже настав старечий маразм, чи Путін із Кремля погрожує розповісти про страшні грішки минулого? Адже Леонід Макарович міг стати, але так і не став совістю нації, хоч і тримав у руках булаву найбільшої в Європі за територією країни. Яку зараз ми всі разом маємо втримати, щоб її не роздерли вороги на шматки. Кожен на своїй ділянці, на своєму фронті, у своєму космосі.

Тож для цього ми вас і запрошуємо у політ–зореліт до планети на ім’я Людина. Відстань до неї — ​космічна і водночас — ​мініатюрна. Від серця до серця. Цей космос — ​у вашому серці. Хай воно болить, коли відчуває несправедливість, хай має силу і мужність, щоб боротись із негідниками, і хай тьохкає, коли кохає. Аби тільки не черствіло, не було байдужим. Тож не марнуймо часу, летімо разом! Обіцяємо: у компанії з «Цікавою газетою на вихідні» буде справді цікаво!

P. S. Наш тижневик виходитиме у п’ятницю. І передплатити його на наступний рік можна вже зараз у будь–якому поштовому відділенні України. Ціна — ​всього лиш 11 гривень на місяць. Тож запрошуємо ще раз у політ, щоб разом відкривати планету на ім’я Людина!