Прокурор Волині Максим КИРИЧУК: «Недоліки правоохоронної системи завжди шукає той, хто краде, вбиває, грабує…»

«Чи критикую Юрія Луценка? Ми з ним дивимося в одному напрямку»

— Максиме Юрійовичу, знаю, що ви практикуєте виїзні прийоми в районах, тобто хочете почути про людську біду чи проблему з перших уст. Із чим зазвичай звертаються громадяни? І чи часто доводиться розводити руками, не маючи можливості допомогти?

— Дуже багато волинян звертається з приводу порушень їхніх трудових та соціальних прав, вимог земельного чи містобудівного законодавства, оскаржують дії чи рішення посадовців органів влади, контролю, тобто тих питань, що колись охоплював нагляд за додержанням та застосуванням законів, так званий «загальний нагляд» прокуратури. Раніше, отримавши таке звернення, прокурор проводив перевірку, залучав до неї фахівців, за наслідками вносив документ прокурорського реагування, який усі посадові особи зобов’язані були розглянути і вжити заходів до усунення порушень того чи іншого закону. Тобто органи прокуратури поновлювали порушені права громадян. Нині, на жаль, цього робити ми не вправі.

Так, є багато недоліків, проблем, але, впевнений, ми рухаємося у правильному напрямку. Змінити все і відразу — ​неможливо. Щоб досягнути бажаного результату, потрібен час і немалий. Тим більше, прокуратура функціонує не автономно, а у взаємодії з іншими правоохоронними органами та судами, без змін у яких також говорити про очікувані зміни ​неможливо.

Нагадаю, що наприкінці 2014   року Верховною Радою був прий­нятий новий Закон «Про прокуратуру» і функції «загального нагляду» органи прокуратури були позбавлені. Певний період часу за нами залишалась функція представництва в суді інтересів громадян, тепер же, згідно з вимогами закону, ми цього робити не можемо.

Тепер усе вирішується лише через суд, а це — ​затрати, оскільки людині потрібно найняти адвоката, заплатити кількасот гривень держмита. Тим паче всі суди завантажені. Спори тривають по декілька років, а ми вирішували все за лічені дні. Зараз на всі такі звернення даємо людям роз’яснення, але більше нічим допомогти не можемо. Захищаємо громадян лише в рамках кримінальних справ.

У Верховній Раді зареєстровано законопроект, що передбачає розширення повноважень прокуратури, а саме повернення наглядових повноважень у сфері трудових та соціальних прав громадян. Думаю, його потрібно ухвалювати, бо цього вимагає суспільство.

— Генпрокурор Юрій Луценко не є вихідцем із прокуратури, але саме він нині значною мірою визначає, куди вона має рухатися. А чи доводилося вам критикувати рішення свого шефа?

— Я вважаю, що Юрій Віталійович правильно змінює систему. Це відбувається на очах у людей. Прокуратура до 2014 року і прокуратура зараз — ​два різних державних органи, з різними баченнями та різними підходами. Мені здається, що й суспільство починає нас по-іншому сприймати, уже чуємо й позитивні оцінки. Так, є багато недоліків, проблем, але, впевнений, ми рухаємося у правильному напрямку. Змінити все і відразу — ​неможливо. Щоб досягнути бажаного результату, потрібен час, і немалий. Тим більше, прокуратура функціонує не автономно, а у взаємодії з іншими правоохоронними органами та судами, без змін у яких також говорити про очікувані зміни ​неможливо.

— Якщо вірити ЗМІ, вся економіка нашої області поділена між кількома центрами впливу, тобто олігархами. Ви погоджуєтесь із цим твердженням? І чи відбувається тиск на органи прокуратури з боку їхніх бізнес-структур?

Тиску як такого немає, однак є певне невдоволення, у тому числі через ЗМІ. Коли ти розслідуєш злочин, мусиш проводити комплекс заходів, а дехто намагається загнати тебе в певні рамки. Але зараз не так, як було колись. Це робочий процес, ми звикли до нього. Олігархи не мають впливу.

«Коли доводимо вину грабіжника, який скоїв 5–6 розбоїв, ніхто не каже, що добре спрацювали, трублять завжди тільки про негатив»

— Яку частку клопотань прокуратури задовольняють суди? На вашу думку, судова реформа в країні вже відбулася?

— Суд свої рішення виносить залежно від тих матеріалів, що підготували слідчі та прокурори. Звісно, мені хотілося б, аби Феміда завжди підтримувала нашу позицію, але в змагальному процесі такого не буває. У мене немає суттєвих претензій до суду. А щодо реформи, то зрозуміло, що вона ще не відбулася. Потрібно довго і важко працювати над нею. Існує багато проблем: я вважаю, що зараз замало суддів, після змін до Кримінального процесуального кодексу їхнє навантаження збільшилося. Певний час за таких умов буде важко, але, думаю, реформа відбудеться і все налагодиться.

— З огляду на те, що затриманих за підозрою в корупції високопосадовців суди випускають, державні інститути, зокрема і прокуратура, втрачають довіру суспільства…

— Насамперед є закон, досконалий чи недосконалий, але це закон, у якому передбачені порядок та підстави обрання запобіжного заходу — ​тримання під вартою, це ж стосується і покарання, і всього решти. Які докази зібрав слідчий та прокурор, з такими вони йдуть до суду. Суд, оцінюючи їх, приймає рішення, і коментувати рішення судів, я як прокурор не маю права. За наявності законних підстав я лише можу оскаржити вироки суду. Проте хочу запевнити, що всі кримінальні провадження про злочини з ознаками корупції слідчі прокуратури та наші процесуальні керівники розслідували дуже і дуже ретельно і по наших провадженнях цього року чотирьом посадовцям саме за корупційні злочини призначено реальні міри покарання.

До 85% населення взагалі ніколи не приходять ні поліцейські, ні прокурори, ні СБУ. Цим людям важливе своє благополуччя, а до нашої роботи їм байдуже. 

Зазначу, що будь-яка правоохоронна система — ​це спосіб примусу виконання законів. Вона потрібна владі, щоб створити правове поле і, звісно, не може всім подобатися. Добросовісним та чесним людям правоохоронці ніколи не створюють дискомфорту, лише — ​порушникам закону, які й поширюють цей негатив у суспільстві. До 85% населення взагалі ніколи не приходять ні поліцейські, ні прокурори, ні СБУ. Цим людям важливе своє благополуччя, а до нашої роботи їм байдуже. А той, хто краде, вбиває, грабує, він завжди шукає недоліки правоохоронної системи, і це значною мірою формує негативний імідж. Коли ми доводимо вину грабіжника, який скоїв 5–6 розбоїв, ніхто не каже, що добре спрацювали, а трублять завжди тільки про негатив.

— Коли публікуємо новину про те, що прокуратура повернула державі земельну ділянку чи водойму, аграрії критикують нас, мовляв, що доброго вони зробили? Лише вивели з бізнесу активи, відповідно зменшили можливість заробітків волинян і сплати податків. Чи є у вас аргументи у відповідь?

– Звісно. Наприклад, бере самовільно аграрій земельну ділянку, скажімо, 50 гектарів. Вона може бути справді нікому не потрібною, зарослою чагарником. Він приводить її до ладу, засіває, але ж нікому не платить за користування цією землею! В місцевий бюджет нічого не надходить, а 5% земельного податку принесли б громаді користь. Ми ж не проти, щоб той чи інший громадянин розширював свій бізнес, але все потрібно робити законно.

«Закон Савченко додав роботи і нам, і поліції»

— Ви більше року працюєте на Волині, які маєте досягнення за цей час?

— Прокуратура області за різними критеріями посідає 1–5 місце в Україні. У нас хороші показники і щодо виявлення організованих злочинних груп (ОЗГ) і корупціонерів у різних сферах. Якщо до мене було викрито дві ОЗГ, то зараз — ​7, а це дві злочинні групи, які займались постачанням та збутом наркотиків, одна з яких у Маневицькій ВК—42, група, що вчинила шість розбійних нападів, це і конвертаційний центр, група, яка шахрайським шляхом збувала транспортні засоби, котрі не підлягали розмитненню, і фальшивомонетники тощо. Наприкінці 2016-го рівень розкриття злочинів був 28%, а нині — ​43%. Крім того, прокуратура зобов’язана координувати роботу правоохоронців, тому багато зусиль доклали до цього, адже за «законом Савченко» на волю вийшло чимало професійних злочинців, яким потрібно протидіяти.

— Суспільство дало вам у руки інструменти, що здатні змінити долю людини, дуже часто її зламати, нехай навіть ідеться про злочинців. Як впливає на вас ця влада, як реагує сумління?

— Щодо мене — ​я залишаюсь такою ж людиною, як і був до приходу в прокуратуру. Як колись говорив один із наших ветеранів, потрібно працювати так, щоб не було соромно, йдучи по місту, дивитись людям в очі. Але одночасно скажу, що у цій системі ми, напевно, дещо зачерствіли, оскільки повинні постійно керуватись виключно законом і доказами, а не мораллю чи емоціями. Звісно, є різні випадки. Наприклад, б’є чоловік дружину декілька років. В один момент вона не витримує, бере ножа і вбиває його, а в неї на руках маленька дитина… Але ти зібрав певну кількість доказів, і емоції доводиться придушувати, бо інакше вчинити не можеш. Номінально — ​вона убивця. Для того, щоб людська совість впливала на покарання злочинців, потрібен суд присяжних. Хоч ми завжди прагнемо, щоб торжествували Закон і Справедливість.

Довідка «Волині-нової»

Максим Юрійович Киричук народився 9 травня 1980 року у Львові. Вищу юридичну освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка. У 2002-му розпочав працювати в органах прокуратури на посаді помічника прокурора Пустомитівського району Львівської області. Із червня 2011 до жовтня 2013 року працював прокурором, а згодом — ​начальником слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області. У січні 2015-го призначений на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

До призначення 15 липня 2016 року на посаду прокурора Волинської області працював старшим слідчим в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України.

Леонід ОЛІЙНИК