Чи здобуде Віталій Кварцяний посаду… заступника прокурора Волинської області?

Віталій Кварцяний — ​людина для волинського футболу, без жодного перебільшення, легендарна. На чолі луцької «Волині» він пережив як фантастичні злети, так і карколомні падіння. Під керівництвом пана Кварцяного свій шлях у великому футболі розпочинали такі зірки, як Олег Лужний, Анатолій Тимощук, Василь Сачко, Марко Девіч, Євген Хачеріді, Папа Гуйє тощо. Про нові виклики для себе та ФК «Волинь» 64–річний Віталій Кварцяний розповів у інтерв’ю нашій газеті

«Уже й Революція гідності відбулася, а в «будівлі під куполом» на Грушевського й далі сидять негідники!»

— Віталію Володимировичу, ваше ім’я дуже тісно асоціюється зі спортом, насамперед — ​з футболом. Проте свого часу ви ухвалили, вочевидь, непросте для себе рішення — ​паралельно з футболом зайнялися політикою. Нині, скажімо, є депутатом Волинської обласної ради, представляєте «УКРОП». Як вам там — ​у політиці?

— Я в ній вже шість років. Спочатку впродовж чотирьох літ був депутатом Луцької міської ради. Нині — ​у Волинській обласній. Це новий досвід, зовсім інша специфіка роботи.

То лише на перший погляд все дуже просто. Насправді ж відпрацювати якийсь проект чи втілити у життя якусь ідею — ​треба чимало часу і сил! Комісія повинна ухвалити рішення, потім через сесію «пропустити», аж поки те рішення реалізується в життя — ​вже й рік минув. Та ще й ніхто надто не спішить виконувати навіть рішення облради. Тож не завжди вдається досягти бажаного результату.

До того ж, у нас як повелося? Спорт, культура, інші важливі сфери традиційно фінансувалися за залишковим принципом. На них прийнято було давати лише те, що залишилося. Хоча спортивні, фізкультурні проекти — ​це ж здоров’я нашого підростаючого покоління!

Проте зараз в облраді підібралася досить серйозна і конструктивна депутатська команда. Спільно з головою — ​Ігорем Палицею — ​є бажання робити корисні речі. Хоча на рівні держави те не завжди вітається.

Та й економіка працює не найкращим чином, зокрема й у нашій області. Тож на достойне фінансування таких ключових сфер, як освіта, медицина, спорт, культура, елементарно бракує коштів. Хоча варіанти є. Стільки напрацювань, стільки затверджено проектів, але вони не реалізуються державними структурами.

— Свого часу ви балотувалися навіть до Верховної Ради. Не шкодуєте, що не вдалося потрапити до українського парламенту?

— Було таке — ​балотувався. Але як подивлюся, що робиться у тій Верховній Раді! За логікою, вони мали б бути прикладом для нас, депутатів нижчих рівнів — ​обласних, міських, районних, сільських рад. Але ж там просто немає з кого брати той приклад!

Як на мене, 90–95 відсотків депутатів роблять все, щоб зашкодити розвитку нашої держави. З понад чотирьох сотень може знайдеться хіба зо два десятки гідних людей.

Невже вони там не відчувають, що лицемірству приходить край? Чого варте одне лиш «кнопкодавство»! Вже й Революція гідності відбулася, а в «будівлі під куполом» на Грушевського й далі сидять негідники! І як їм руки не відсихають?!

Як подивлюся, що робиться у тій Верховній Раді! За логікою, вони мали б бути прикладом для нас, депутатів нижчих рівнів — ​обласних, міських, районних, сільських рад. Але ж там просто немає з кого брати той приклад!

То якийсь «політичний Ватикан» у Києві, який дає негативний приклад усій Україні. Але ж просто так не минеться. Потім доведеться десь відповідати (поглядом вказує вгору).

«Спільно з іншими акціонерами днями ми ухвалили рішення: якщо вони виграють вибори, подаруємо прокуратурі — ​за символічну одну гривню — ​ акції ФК «Волинь»

— Пане Віталію, 7 грудня відбудеться установчо–виборча конференція Федерації футболу Волині. Ви — ​нинішній голова цієї організації — ​серед претендентів на те, аби знову очолити футбольне господарство нашого краю…

— Так. А моїм конкурентом є Ярослав Голинський — ​заступник прокурора Волинської області.

З огляду на таке бажання прокуратури управляти волинським футболом маю до них пропозицію: разом із Федерацією заберіть і футбольний клуб «Волинь». Спільно з іншими акціонерами днями ми ухвалили рішення: якщо вони виграють вибори, подаруємо прокуратурі — ​за символічну одну гривню — ​наші акції.

Будь ласка, беріть і розвивайте. Але пам’ятайте: фут­больний клуб — ​це не 11 гравців основного складу плюс запасні. Це ще й дубль. Це ще й U–19. Це 400 вихованців дитячо–юнацької школи! Тричі на день ми годували по сто людей — ​вважайте, щодня весілля справляли! Плюс вдягнути, взути, поїхати на змагання.

І це без жодної копійки бюджетної підтримки! Навпаки — ​ФК «Волинь» заплатив сотні мільйонів податків!

Упродовж 12 літ на посаді президента ФК «Волинь» дуже серйозно працював Василь Столяр. Але ті ж таки прокуратура, податкова, органи внутрішніх справ ​дихати нам не давали! Я працював з ним 12 років ​— і все те знаю. Ми були неначе маленька крижина, яка дрейфує океаном. Крижина танула, нас штормило, нас кидало, ​але всупереч всьому ми виживали! Вже 6–й рік у клубу новий інвестор, який також докладає максимальних зусиль.

А тепер, пани прокурори, ласкаво просимо до роботи вас! А я піду на заступника прокурора області. Бо у нас же, як відомо, можна бути прокурором і не маючи юридичної освіти…

— Та й справді, досить несподіване як для прокуратури бажання — ​керувати футболом… Зрештою, чому б їм тоді не очолити обласну організацію Національної спілки письменників або Національної спілки журналістів…

— О–о–о — ​інтерес прокуратури до волинського футболу має давні витоки!

Знаєте, то легендарний Франц Бекенбауер — ​навіть за часів свого президентства в мюнхенській «Баварії» — ​викладав п’ять тисяч євро за абонемент, який давав йому право відвідувати домашні матчі рідного клубу.

А ось волинські прокурори на поєдинки «Волині» завжди потрапляли на «Авангард»… за службовим посвідченням. Хоча, заради справедливості, скажу — ​не одні вони. Ті ж таки податківці іноді вимагали для себе безплатних абонементів…

Проте найгірше, що прокуратура і зараз губить свій імідж. Вони взяли під свій жорсткий «прес» делегатів конференції, які «за Кварцяного». Дзвонять їм, їздять, запрошують на «бесіди»… Вимагають змінити позицію на користь свого висуванця. Ну от як це назвати? Так не можна з людьми поводитися!

— З вами часом не намагалися якось «домовитися»?

— Чого ж не намагалися! Пропонували бути заступником. Але як я можу бути заступником у прокурора, якому 35 років (насправді Ярославу Голинському, який дістав призначення у прокуратуру Волині лише 2016–го, навіть менше — ​32), і який буде вчити нас розвивати волинський футбол?!

Але на конференцію 7 грудня ми запрошуємо дуже серйозних людей: депутатів Верховної Ради, депутатів Волинської обласної та Луцької міської рад, відомих гравців «Волині» різних років… Серед запрошених також двоє голів національних федерацій. Один — ​мій друг, інший — ​просто колега. І не зі східних відносно України держав, ​а із західних. Один уже пообіцяв приїхати, інший — ​думає.

«Не будемо лукавити, питання нині стоїть так: за підсумками сезону залишитися в Першій лізі»

— Як президент ФК «Волинь» прокоментуйте останні кадрові зміни у клубі?

— Маємо нового спортивного директора — ​Валентина Кошельника. Він «привіз із собою» нового головного тренера — ​Віктора Богатиря.

Я в їхню роботу втручатися не збираюся. Але відразу озвучив своє прохання–застереження. Треба зберегти людей: тренерів, лікарів, адміністраторів, водіїв. У нас вони дуже патріотичні і порядні. Одних лише дитячих тренерів — ​три десятки. І з «Волинню» вони багато чого пережили, зокрема й період безгрошів’я.

Тож кожному співробітнику клубу треба дати шанс показати себе. І можливість попрацювати, а вже потім, за результатами роботи, оцінювати й робити якісь висновки. Рубати з плеча не можна!

Я бажаю Валентинові Ко–шельнику і Вікторові Богатирю, щоб у них все вийшло. Якщо потрібна буде моя порада, звісно, не відмовлю.

Не будемо лукавити, питання нині стоїть так: за підсумками сезону залишитися в Першій лізі. А далі — ​якщо прокуратура не купить нас за одну гривню — ​думатимемо з інвесторами, як повертатися в УПЛ і ставити завдання на перспективу.

— Віталію Володимировичу, а вас ми ще можемо побачити на посаді головного тренера?

— Луцьку «Волинь» тренувати вже не буду. Це моя обіцянка, насамперед самому собі, від якої не відступлюся. Всі мої зусилля нині зосереджені на посаді президента клубу.

А загалом, футбол — ​це моє життя. Тому від повернення на тренерський місток зарікатися не буду. Он Юпп Гайнкес вкотре очолив «Баварію» у 72 роки! Вочевидь, старий кінь борозни таки не зіпсує (сміється)…