Знай наших! 07.12.2017, 10:47

Троянди за помахом руки розцвітають і взимку. Чудеса? Карвінг!

Лучанка Ольга Гончарук навчилася перетворювати звичайні плоди на фантастичної краси квіти. Таїландське мистецтво художньої різьби по фруктах і овочах вона вміло адаптувала до українських моркви, буряка, редьки, гарбуза та інших дарів матінки-землі

Інна ПІЛЮК

Цьому дивовижному процесу є і наукова іншомовна назва — карвінг. Але у випадку з пані Ольгою це єдине «не наше» у цій роботі. Ще хіба спеціальні ножі замовляла за кордоном, бо в Україні вони коштують фантастичні суми, та й не скрізь є у продажу. А все решта — своє у прямому значенні слова. Те, що незабаром стане квіткою, росте на городі у майстрині. Купує хіба вже геть якісь екзоти, як от двоколірну біло–рожеву маргеланську редьку або кавуни.

— Найбільше люблю працювати саме з кавунами, — ділиться вона секретами. — Там є і білий, і зелений, і рожевий кольори, тому малюнок виходить дуже виразним і глибоким, можна відтінити всі деталі. Але з ними і найважче. Можуть зовсім несподівано репнути — і все, картина пропала.

Зараз уже, сміючись, жінка розповідає, як одного разу на весілля вирізала з величезного 12–кілограмового кавуна серце. Отут і трапилася ота неприємність. На міліметр глибший поріз, тихеньке трісь — і кількагодинна робота зведена нанівець. Швиденько побігла за новим аналогічним гігантом і за ніч таки встигла виконати замовлення. Тепер має хороших знайомих, які продають кавуни, і вже й вони знають, якого саме смугастого красеня порадити для творчості.

Зараз більшість шедеврів майстрині народжуються теж уночі. До шостої вечора вона є головним спеціалістом управління Фонду соціального страхування у Волинській області. А вдома перетворюється ледь не на художника. То тільки на перший погляд здається, що взяв овоч — і вирізай. Щоб троянда вийшла як жива, потрібно знати будову квітки, форму бутона. А в масштабних роботах із кавунами та гарбузами обов’язково все точно виміряти, розмітити. У хід іде навіть циркуль! І вже точно тут не впоратися без художнього смаку. Хоч основні ідеї запозичує з інтернету, завжди є поле для творчості.

Ще школяркою Ольга навчалася і в художній, і в музичній школах, тому вибору такого захоплення не варто й дивуватися. Та й делікатний «матеріал» для різьби сам диктує час, коли починати над ним працювати. Яблука можуть окислитися, картопля почорніти, буряк обвітритися, кавун — теж недовговічна сировина. Тому коли просять оформити святковий стіл, то працює безпосередньо у ніч перед потрібним днем. Каже, це заняття заспокоює і зовсім не відчуваєш втоми, а коли вже бачиш результат і головне — що він подобається людям, то хочеться і далі творити.

Хобі захопило жінку буквально з перших хвилин, як тільки побачила таку красу в інтернеті.

— Це було ще вісім років тому. Тренувалася на помідорі, вийшло тоді зовсім навіть непогано. Потім у соцмережах знайшла у Львові дівчину, яка погодилася мене навчити. Були і коротенькі курси у столиці, та й сама постійно руку натреновувала. Поступово освоїла чи не всі придатні для такої роботи овочі, — розповідає майстриня.

Вчилася і з відповідної літератури, і, звісно, на власних помилках. Мріє колись потрапити на майстер–клас до Таїланду, але відстань, ціна і мовний бар’єр поки стримують цей намір.

Іноді пробує вправлятися у різьбі і дочка пані Ольги, а от внуки, яких уже троє, полюбляють інше захоплення творчої бабусі: розмальовувати святкове печиво. Неперевершений віртуоз у випіканні тортів (у чому переконалася вся редакція «Волині–нової»), вона спробувала себе іще й у такому цікавому занятті. Сподобалося, але відчула, що тут іще треба повчитися. Знайшла відповідні майстер–класи у столиці, не пошкодувала часу та грошей — і тепер на розмаїття її імбирно–медового печива можна дивитися годинами і розмірковувати, як виліпити отакі мініатюрні сніжинки, намалювати мов справжні очі песикові, не помилитися ані на міліметр, відтворюючи усмішку ведмедика, якого від замилування аж їсти шкода. Напередодні свят таку смачну і красиву випічку залюбки замовляють у дитячі садочки, школи, на подарунки рідним. І знову ж таки жінка усе робить вечорами–ночами, але ні на мить не думає полишати улюблену справу.

Весела і комунікабельна, Ольга Гончарук дивує ще одним заняттям. Виявляється вона також є ... пасічником! Уміє поратися біля вуликів, качати мед, знає, що і коли потрібно бджолам. Мабуть, саме у них і запозичила працьовитість, якою дивує і надихає інших.