«Вам пощастило, бо раніше копачі на кладовищі були ще й п’яні..»
Шановна редакціє газети «Волинь-нова». Хочу розповісти про неподобство, через яке багато хто обурюється. В сім’ю прийшло непоправне горе: померла наша Галина — мама, дружина, дочка, сестра. Минуло 40 днів, але душа все не може змиритись із втратою. А також і з тим, що сталося на луцькому міському цвинтарі у Гаразджі
Мені неодноразово доводилось бути на похоронах у селах і в деяких містах. Але таке, як на кладовищі в обласному центрі, я побачила вперше. Приїхавши туди, ми ще не встигли вийти із машини, як підійшли копачі — небриті, брудні, в обшарпаному одязі — і швидко винесли небіжку з катафалка. Вінки, корзини рвучко повиймали і покидали де попало, квітами до землі. Хоч можна було культурно поставити вінок біля вінка. Адже люди несли їх із любов’ю, повагою до померлої. У жіночки, яка тримала оберемок живих троянд, забрали їх із рук і кинули на чужу могилу. Вона не сподівалася, що таке буде, а то не віддала б, ми ж узяли велике відро для квітів.
У жіночки, яка тримала оберемок живих троянд, забрали їх із рук і кинули на чужу могилу.
Коли почали обурюватися, то почули: «Добре, що так, бо раніше копачі були ще й п’яні». Я розумію, є багато старших людей, в яких нікому винести небіжчика. Але коли вас не просять, чому самі беретесь за справу? По селах копачі переодягаються і йдуть у чистому одязі на похорон. Звичайно, там ховають рідко, а в Луцьку — щодня, навіть по кілька разів на день. Але де повага до померлих та їхніх родичів? Чи, може, таке ставлення тільки до нас, простих людей? Не думаю, що сильні світу цього їм би таке дозволили.
З повагою Марія Л.
смт Турійськ.
