Чи допоможе гірникам зміна вивіски?
Кабінет Міністрів затвердив розпорядження про створення держпідприємства «Національна вугільна компанія», куди мають увійти три волинські шахти — № 9 «Нововолинська», «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та недобудована копальня № 10. Чи матимуть шахтарі після цього стабільну роботу і чи зникнуть борги із зарплати?
Нова структура, передбачена концепцією реформування вугільної галузі України, має об’єднати державні шахти. Урядовці сподіваються, що це дасть змогу ефективніше управляти, краще розподіляти кошти. Фахівці нової організації оцінюватимуть продуктивність підприємств, здатність працювати на основі самоокупності і їхню готовність до модернізації.
Відомо, що Україна входить до десятка країн із найбільшими запасами вугілля і могла би самостійно забезпечувати себе паливом. Але, як бачимо, міністерські чиновники вирішили купувати його за кордоном, замість того, щоб налагодити нормальний видобуток на своїх копальнях. Через те, мабуть, упродовж останніх років на вітчизняних шахтах спостерігаємо безкінечні страйки, перекриття трас, інші протестні акції. Людей обурюють кадрові викрутаси з частими змінами керівників усіх ланок, і як результат — помітний спад у виробництві вугілля, масові звільнення спеціалістів тощо.
Кінець року в шахтарському Нововолинську ознаменувався своєрідним публічним спротивом: гірники шахти «Бужанська» в знак протесту проти зарплатних боргів три доби не піднімалися на–гора.
Кінець року в шахтарському Нововолинську ознаменувався своєрідним публічним спротивом: гірники шахти «Бужанська» в знак протесту проти зарплатних боргів три доби не піднімалися на–гора. Лише після переговорів представників обласної та міської влади з працівниками Міністерства енергетики та вугільної промисловості, першим заступником міністра енергетики та вугільної промисловості України Галиною Карп, після брифінгу активістів у стінах Верховної Ради шахтарі піднялися на поверхню. Невдовзі на рахунки ДП «Волиньвугілля» надійшло трохи більше 30 мільйонів гривень. Тримісячну зарплату отримали ті, хто задіяний на виробництві. Працівники невиробничої сфери чекають своєї черги — коштів за реалізоване вугілля.
В останні роки гірничі підприємства «тягне на дно» така надбудова, як «Волиньвугілля». Не раз на всіх рівнях ставилося питання: чи потрібен чималий управлінський апарат на таку кількість добутого вугілля та скорочену чисельність робітників?
На нараді в облдержадміністрації вкотре обговорили подальшу долю волинських копалень. Голова ОДА Володимир Гунчик закцентував увагу на необхідності якнайшвидшого внесення змін до структури державного підприємства «Волиньвугілля». Зокрема, пропонується створити шахтоуправління, в якому генеральний директор «Волиньвугілля» водночас стане керівником шахти № 10 — стратегічного підприємства, яке повинне забезпечити розвиток вугільної галузі в області, «Бужанка» та шахта № 9 будуть структурними підрозділами, а їхні керівники виконуватимуть функції заступників гендиректора. Така структура управління передбачатиме зміни порядку фінансування «десятки», адже кошти з міністерства повинні надходити прямо на шахтоуправління. Зараз, як відомо, їхній шлях є складним: ?спочатку йдуть замовнику, потім — генпідряднику, в якого кілька субпідрядників. А ті, хто безпосередньо робить чи не найбільше, аби пришвидшити запуск нової підземки, можуть отримати гроші в останню чергу.
Зараз ДП «Волиньвугілля» важко похвалитися успіхами — план із видобутку виконується менш як на 50 відсотків. Хоча при нинішній ціні на паливо при сприятливих обставинах цілком реально вивести шахти на рентабельну роботу. Що ж для цього потрібно?
Шахта № 9, незважаючи на «доживання», утримує непогані позиції, видаючи на-гора щодоби близько 200 тонн палива, при цьому — досить якісного, зольністю трохи більше тридцяти відсотків. Цього, на жаль, не скажеш про відносно молоду, з немалими запасами вугілля, шахту «Бужанську». Свого часу в силу суб’єктивних причин не було використано можливості осучаснити її обладнання, оснастити, як належить, лави. В результаті вийшло замкнуте коло, яке розірвати вкрай непросто: грошей нема — нема роботи й вугілля. Нема від реалізації коштів — нічим монтувати лави.
Не викликає оптимізму позиція держави стосовно завершення шахти № 10 — єдиної копальні в країні, яка будується, поклади якої оцінюються у більш як 30 мільйонів тонн. У держбюджеті?2018 закладено на цей довгобуд тільки 10 мільйонів гривень замість, за найскромнішими підрахунками, 760 мільйонів, необхідних для запуску першої черги. Це — фактично консервація та закриття. Народний депутат Ігор Гузь зареєстрував постанову щодо звільнення профільного міністра Ігоря Насалика, який, за його словами, не дбає про розвиток наших шахт. Підтвердження цьому — небажання приїхати на Волинь, аби детальніше вникнути в суть проблем. Тому єдиний вихід — шукати інвестора, який, вклавши необхідні кошти, зумів би налагодити ефективний менеджмент.
Варто сказати й про те, що в останні роки гірничі підприємства «тягне на дно» така надбудова, як «Волиньвугілля». Не раз на всіх рівнях ставилося питання: чи потрібен чималий управлінський апарат на таку кількість добутого вугілля та скорочену чисельність робітників? Бо, як свідчить практика, усі ці «надбудови» не сприяють покращенню ситуації. Тому дуже хочеться сподіватися, що шахтоуправління об’єднає в одне ціле вугільні підприємства, активізує їхню роботу, а «Національна вугільна компанія» принесе оздоровлення шахтам Волині.
