Заради кохання втратила все. І його...
Композитор всесвітньої слави Ференц Ліст написав у заповіті: «Усім, що я зробив за 12 останніх років, я зобов’язаний жінці, яку мріяв назвати своєю дружиною, цьому, однак, завадили зло й мерзенні інтриги окремих людей. Ім’я цієї коханої жінки — ?княгиня Кароліна Вітгенштейн». І вона жила в Україні…
У січні 1847-го 36–річний композитор і піаніст виступав у Києві. 28–літня княгиня Кароліна Сайн–Вітґенштейн, одна з найбагатших поміщиць Правобережної України, приїхала до Києва в торговельних справах. Почувши, як захоплено кияни розповідають про виступ угорського піаніста, вирішила піти на його концерт. І захопилася Лістом. Вона передала через його секретаря гаманець, в якому було 100 рублів (на той час великі гроші).
За кілька днів піаніст надіслав їй листа з подякою за пожертву. У відповідь Вітґенштейн запросила музиканта до свого маєтку Воронівців у Літинському повіті Подільської губернії (нині — Хмільницького району Вінницької області). 6 лютого Ліст приїхав до Воронівців. Княгиня познайомила Ференца зі своєю 10–річною донькою Марією та чоловіком Миколою. Невдовзі князь Вітґенштейн відбув до Петербурга. Того ж вечора княгиня читала Лістові свій щоденник, який вела з юності. Ця жінка вразила музиканта. Ліст закохався. Кароліна, не озираючись назад, усіма силами пристрасної душі вирішує порвати з минулим, навіть якщо в майбутньому їй загрожуватимуть злидні і безслав’я.
У зеніті своєї слави Ференц Ліст постригається в ченці.
Варто згадати, що світські дами всієї Європи обожнювали музиканта. Але Ференц мріяв про затишний будинок і люблячу дружину. У Єлисаветграді (сучасний Кропивницький) піаніст дав останній концерт і повідомив публіці, що завершує гастролі. Наприкінці лютого він повернувся до Воронівців. «Я хочу розлучитися із чоловіком і жити з тобою, — сказала Кароліна Лісту. — Уже написала листа імператору. Та боюся, що родина не дозволить мені це зробити». Ліст, своєю чергою, написав листа товаришеві баронові Шоберу, першому радникові австро–угорського посольства. Той обіцяв допомогти.
Невдовзі Ліст отримав від барона листа, з якого дізнався, що герцогиня Марія Павлівна, сестра російського імператора Миколи?І та правителька князівства Саксен–Веймар, розпорядилася купити для них невеликий палац Альтенбурґ. Герцогиня радила закоханим попервах жити окремо, аби містом не поповзли плітки...
Але російський цар не дав дозволу на розлучення. А родичі Кароліни пригрозили відправити її до божевільні або в монастир. Тоді жінка продала всі коштовності, взяла доньку й вирішила тікати з Росії.
Через Галичину втікачі дісталися Чехії, потім — ?Відня, а звідти на поштових каретах приїхали до Веймара.
Кароліну на батьківщині позбавили титулу й усіх майнових прав. Згодом їй удалося довести, що батьки видали її заміж проти волі, коли вона була ще неповнолітньою. Новий російський імператор Олександр?ІІ дав згоду на розлучення з князем Вітґенштейном. Та Кароліна була католичкою й не змогла отримати дозвіл на розлучення від Папи Римського. Вона мучилася через свій невизначений статус у суспільстві. Боялася, що Ліст її покине.
Важка невизначеність гнітить Ліста, його переслідує думка залишитися у Ватикані, писати суто духовну музику й присвятити решту життя служінню Церкві. Коли приходить звістка про смерть князя Вітгенштейна й Кароліна стає вільною, Ліст у зеніті своєї слави постригається в ченці.
У квітні 1865–го Ференц Ліст став настоятелем монастиря. Кароліна також покинула мирське життя і пішла в черниці. Вона служила у Ватикані, багато працювала й створила 24 томи історії світової релігії. 1869–го Ліст залишив духовний сан. Та Кароліна не змогла порушити обітницю…
