За бюджетами і програмами мусимо бачити волинян

Володимир БОНДАР, депутат Волинської обласної ради, голова фракції БПП «Солідарність»

Після останнього сесійного засідання Волинського парламенту, коли нам так і не вдалося ухвалити бюджет наступного року, мене не полишали невеселі міркування. Зрозуміло, що це не перший прояв певної внутрішньої напруги, котра панує в нашому депутатському корпусі, дається також взнаки системний конфлікт між представниками виконавчої влади і власне обласною радою

Ми продемонстрували, що можна заходити за своєрідну «червону лінію» здорового глузду і практичної доцільності

Така ситуація вже триває довгий час, якщо не від початку діяльності цього скликання нашого представницького органу. Найприкріше, що ця конфліктність переноситься також на взаємостосунки між різними гілками влади районного рівня. В якісь моменти різні точки зору на обговорювані рішення і справді дають можливість глибше з’ясувати суть питання, вдосконалити документи, підвищити якість рішень. Проте, чим далі триває взаємопоборювання, тим деструктивніших форм воно набуває. Ми наближаємося до тої межі, коли ця боротьба може стати руйнівною, спричинити незворотні наслідки для цілих галузей обласного господарства, для великих соціальних груп волинян чи окремих територій. Саме на цій межі ми балансували на бюджетній комісії, засідання якої також відбулося в день сесії, і мало на меті погодити розподіл стабілізаційної дотації для міст, районів та територіальних громад.

Ми наближаємося до тої межі, коли ця боротьба може стати руйнівною, спричинити незворотні наслідки для цілих галузей обласного господарства, для великих соціальних груп волинян чи окремих територій.

Усі, хто має певний досвід у системі державного управління чи місцевого самоврядування, добре розуміють своєрідну делікатність кожного фінансового рішення в цей період. З одного боку, для місцевих бюджетів будь-який додатковий ресурс є критично важливим, з іншого, аби провести всі операції в правовому полі, встигнути не лише реалізувати кошти, але й забезпечити належну звітність, рішення потрібно ухвалювати дуже швидко, уникаючи непродуктивних дискусій. Можливо, окремі колеги мають підстави ображатись на мене за доволі різкі висловлювання на тому засіданні, але я переконаний, що не ухваливши того, по суті формального, рішення про погодження розподілу дотації ми створили дуже небезпечний прецедент. Ми продемонстрували, що можна заходити за своєрідну «червону лінію» здорового глузду і практичної доцільності. Очевидно, зусиллями виконавчої влади, зокрема, голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, «авральними» заходами органів місцевої влади, ситуацію буде вирішено і кошти надійдуть за призначенням, але дорогоцінних днів, коли ці процеси могли відбутись у спокійному робочому форматі, ніхто не поверне.

На жаль, ситуація не є локальною або винятковою. Це лише один із проявів напруги і взаємопоборювання, про які я вже говорив вище. Саме тому, коментуючи перебіг подій в обласній раді для засобів масової інформації, озвучив тезу про «крок назад», який ми всі маємо зробити. При цьому, на мій погляд, є дуже простий рецепт мінімізації конфліктів і пониження «градусу» напруги. Цей рецепт полягає у формування спільної візії того, як ми бачимо розвиток області, визначення предметних, зримих, вимірюваних цілей нашої спільної роботи. Далі будь-які дискусії матимуть сенс лише в тому випадку, якщо вони наближатимуть нас до цих визначених цілей, а не суперечитимуть їм. Чи є серед нашого депутатського корпусу люди, які зацікавлені в економічній деградації області, розбалансуванні бюджетних процесів, зниженні рівня соціального захисту волинян? Сумніваюсь. Внутрішньо, у власному сприйнятті, кожен із депутатів керується «благими намірами», прагне якомога повніше реалізувати свої представницькі повноваження. Проте не існує вісімдесяти правильних відповідей на одне запитання, не існує вісімдесяти однаково доречних і адекватних розв’язань однієї проблеми. Відтак, ми приречені, змушені знаходити найоптимальніші варіанти рішень. Зрозуміло, що хтось має поступатися, йти на компроміс, жертвувати амбіціями. І ще раз підкреслю — ​це дуже легко робити, якщо ці поступки наближають до спільно визначеної мети, а не заводять у черговий глухий кут.

Не знаю, в який спосіб можна найефективніше зняти напруженість серед депутатського корпусу, напруженість між облдержадміністрацією та обласною радою. Можливо, це буде публічна дискусія лідерів найбільших політичних середовищ ради, можливо — ​своєрідний круглий стіл за участі перших керівників гілок влади, голів депутатських комісій, керівників ключових підрозділів виконавчої вертикалі. Форма тут, як на мене, вторинна, первинна мета, якої маємо досягти, ​– консолідація наших зусиль задля поступального, сталого розвитку Волині.

Вирішення проблем починається з їхнього вивчення і систематизації

Однією з причин різного бачення рішень обласної ради є, на мій погляд, різне засадниче бачення проблем, які потрібно вирішити. Хтось, до прикладу, має в пріоритеті будівництво дитячого садка на території виборчого округу, ще хтось — ​терміновий ремонт певного відрізка дороги, а третій — ​розвиток фізичної культури і спорту в окремому районі. Зрозуміло, що всі проблеми актуальні, всі вони потребують швидкого розв’язання, за кожною із цих проблем — ​інтереси та потреби тисяч волинян. Проте, ми — ​реалісти і, в переважній більшості, люди з достатнім життєвим і управлінським досвідом. Відтак, кожен із нас розуміє, що ресурси бюджету обмежені і завжди такими будуть, навіть за найсприятливіших соціально-економічних обставин. Скажете, де вихід з цієї постійної дилеми? Вихід — ​на поверхні. Ні для кого не «відкрию Америки», якщо скажу, що ситуацію виправить розробка спільного інструментарію підходів до проблем. Маємо однакові проблеми називати однаково. Це означає, що ми повинні, як складно це не було б, визначити систему підходів, яку буде можливо своєрідною «матрицею» накладати на кожну проблему.

Особисто я готовий брати участь у такій роботі, бути рядовим учасником чи модератором будь-якого конструктивного діалогу, що матиме на меті розв’язати кризу стосунків у волинській владі. 

Маємо знайти для себе відповідь, що важливіше і нагальніше — ​інвестувати в прибуткове комунальне підприємство чи добудувати школу, відремонтувати дорогу чи профінансувати проектну документацію для інвестиційного майданчика, розбудови інфраструктури потенційно-успішного бізнес-проекту? Мусимо також прийти до спільного бачення того, що ефективніше — ​стимулювати територію, котра динамічно розвивається, чи рятувати громаду, що критично деградує? Якщо ми таким чином сформуємо порядковість пріоритетів, це зніме добрих дві третини подальших дискусій, з рівня вдаваних глобальностей і обміну безпредметними політичними гаслами ми опустимось до режиму спокійного обговорення деталей, способів і практичних підходів до вирішення проблем.

Не маю ілюзій, що ми винайдемо ідеальну управлінську формулу для окремо взятої області, але максимально оптимізувати свою роботу, підвищити її ефективність, зробити суттєвий поштовх у розвитку Волині — ​зможемо. Знов таки, повторюсь, можемо якийсь час дискутувати про найкращі форми такої роботи. Чи це буде широка робоча група із залученням фахових експертів, представників громадськості, можливо, іноземних експертів, чи таку «матрицю пріоритетів» зможе сформувати в конструктивному діалозі вузьке коло відповідальних посадових осіб, керівників гілок влади та їхніх підрозділів. Зрештою, це не має суттєвого значення, значення має результат, адже саме результату, видимих, предметних ознак роботи влади у кожному селі, селищі і місті очікують від нас волиняни.

Особисто я готовий брати участь у такій роботі, бути рядовим учасником чи модератором будь-якого конструктивного діалогу, що матиме на меті розв’язати кризу стосунків у волинській владі. Маю переконання, що кожен із моїх колег, членів фракції БПП «Солідарність», поділяє моє бачення ситуації і так само готовий долучитися до спільної роботи.

Завершення одного календарного року і початок нового, розгляд і затвердження бюджетів усіх рівнів, розробка і затвердження відповідних програм — ​із досвіду, цей період оптимальний для ухвалення стратегічних, системних рішень, започаткування роботи «з чистого листка» в багатьох сферах та галузях.

Запрошую до дискусії колег-депутатів, представників виконавчої влади, експертів та всіх волинян. Упевнений, що інтелектуальний, організаційний потенціал нашого краю — ​невичерпний, він створює передумови для розвитку Волині, як регіону-лідера, функціонально, а не лише територіально найбільш європейського регіону України.