З нагоди 80-ліття храму у Прилуцькому впорядкували і саму споруду, і територію навколо неї.
Із таким священиком люди не тільки моляться, а й землю розрівнювати не лінуються
Дорога редакціє! Ми, парафіяни церкви села Прилуцького Ківерцівського району, дуже любимо газету «Волинь-нова», завжди її читаємо і просимо надрукувати розповідь про нашу церкву Святого Іоана Хрестителя та про її настоятеля отця Василя
Далекого 1992 року Господь взяв під свою опіку молодого галичанина Василя Мураля, який вступив на навчання до Луцької духовної семінарії, бо давно мріяв стати священиком. А благословила його на цю стежину бабуся Ганна, яка стала для малого Василька після смерті матері найдорожчою людиною. Довелося залишити у Красному на Львівщині дружину, двох синів. Але щирі молитви за здоров’я рідних, глибока віра в Господа допомагали молодому чоловікові подолати всі труднощі.
І треба було бачити, як самовіддано працювали чоловіки і жінки, розрівнюючи землю, викорчовуючи старі дерева. Трудилися завзято, бо, як сказав головний меценат Володимир Мостинець, «наша церква має бути найкращою!» Так і вийшло.
А 28 серпня 1993 року на свято Успіння Пресвятої Богородиці отець Василь відправив у нашому храмі свою першу службу Божу українською мовою. На початках йому допомагав отець Василь Шах. До кожної служби він готувався старанно, уважно прислухався до порад наставника. Про нашого священика заговорили, парафіяни побачили, що це не випадкова людина в церкві, патріот і дбайливий господар.
Цього літа у Прилуцькому було велике свято — 80-річчя нашого храму. Кожна сім’я зробила свій внесок у благоустрій церковної території. До нашої парафії належать і луцькі вулиці — Гущанська та Наливайка. Люди, що живуть тут, завжди підтримували ініціативи отця Василя. Координує роботу з облагородження храму Володимир Маць, голова Гущанської громади. З’явилися нова огорожа, дзвіниця, зазеленіла травичка, зацвіли квіти. Щоб вирівняти церковне подвір’я, завезли більше двохсот машин землі. І треба було бачити, як самовіддано працювали чоловіки і жінки, розрівнюючи землю, викорчовуючи старі дерева. Трудилися завзято, бо, як сказав головний меценат Володимир Мостинець, «наша церква має бути найкращою!» Так і вийшло.
Настав день ювілею. Біля храму велелюдно. Приїхав владика Михаїл, митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП. Його щиро вітали церковний хор, священики, парафіяни. Відправили архієрейську службу Божу. Линули до Господа піснеспіви, все було наповнене урочистістю. Того дня за самовіддану працю на духовній ниві отця Василя возвели у сан митрофорного протоієрея.
І тепер, коли йдеш до храму, ступаєш на церковне подвір’я, ніби опиняєшся в іншому світі, де немає воєн, і просиш у Господа миру та спокою землі українській, радієш за отця Василя, справжнього священика. Адже у 2017-му виповнилося 24 роки відтоді, як він служить у нашій церкві. Має багато планів, а найперше — облагородження і розширення сільського цвинтаря. Про це знову він радився з нами. Ось такий наш отець Василь. Ми вдячні Господу за свого настоятеля і молимося за його здоров’я і наснагу.
Парафіяни Ганна ГОНТА і Володимир МАЦЬ, голова вуличного комітету «Гущанський».
