Навчальний заклад, у якому давно стало тісно.
Школа-рукавичка: розрахована на 320 місць, а навчається у ній удвічі більше учнів!
Сьогодні у багатьох населених пунктах навчальні заклади закриваються через їхню малокомплектність, неперспективність. А в селі Кідри, що у Володимирецькому районі на Рівненщині, з демографічною ситуацією все чудово (із 2612 мешканців — 1282 хлопчиків та дівчаток віком до 18 років). Проте належних умов для занять нема. І невідомо коли «тісну рукавичку» можна буде розвантажити
«Наше село характерне тим, що тут живуть багатодітні сім’ї»
Нову школу збудували у Кідрах у 1974 році. Вона була розрахована на 320 місць. Але ж минуло 45 літ, і учнів стало вдвічі більше.
— Нині діти навчаються у дві з половиною, а по суті у три зміни, — розповідає заступник директора з виховної роботи Людмила Нестеренко. — Одні йдуть до школи на 8.20, другі — на 12.45 і на 13.45.
— Нині діти навчаються у дві з половиною, а по суті у три зміни, — розповідає заступник директора з виховної роботи Людмила Нестеренко. — Одні йдуть до школи на 8.20, другі — на 12.45 і на 13.45. Так будуємо свою роботу, щоб повноцінно виконати навчальну програму, проводити позаурочні, виховні заходи. Наше село характерне тим, що тут живуть багатодітні сім’ї, тож і учнів багато. Навчальні кабінети у нас давно об’єднані: наприклад, інформатики і математики, географії та історії, англійської мови і світової літератури. Не вистачає приміщень для початкових класів. Уже кімнату школяра, яка була в коридорі, переобладнали під клас. А в наступному навчальному році набираємо початкових класів ще на один більше. Де його розмістити? Трохи скоротили уроки, хоч на 5 хвилин — нам дозволили це зробити, щоб не в таку темінь діти верталися додому. Годину виграли, і тепер уроки раніше закінчуються. Але це все одно не вихід.
Екскурсія приміщенням засвідчує, що тут, хоч і в такій тісноті, стараються створити затишок. У цьому році було відремонтовано спортзал. Школа закупила матеріали, а вже всі роботи виконували самотужки волонтери, батьки і вчителі, щоб зекономити кошти. Щодо спортивного залу, то у зимовий період, коли дітей не виведеш на вулицю, тут займається по два класи одночасно — ділять територію навпіл.
А їдальня працює в особливо напруженому режимі. О 8.20 починаються уроки, а на другій перерві вже йдуть їсти перші та другі класи, на наступній — восьмикласники, потім — дев’ятикласники. І так до обіду. А там приходить друга зміна, і знову щільний графік — діти є кожної перерви.
Ми поцікавилися шкільним музеєм, чи світлицею, які зазвичай є у навчальних закладах. З цього приводу Людмила Нестеренко сказала:
— Це для нас розкіш. Приміщень хоч би вистачило для навчальних класів.
«Президенти міняються, а кідрівці все чекають вирішення їхніх проблем»
Питання поліпшення умов для навчання школярів постало більше десяти років тому. Ще до Президента України Віктора Ющенка зверталася громада з проханням збудувати в селі нову школу. І з Рівненської облдержадміністрації, куди, певно, переадресували з Києва листа кідрівців, надійшла невтішна відповідь: в області не вистачає коштів на добудову раніше розпочатих об’єктів, тож передбачити фінансування нової школи у Кідрах немає можливості…
До свого 400-річчя, яке будемо відзначати у 2029 році, тут проживатиме понад 3000 мешканців. Буде ще більше і школярів.
— Проблему можна було б хоч частково вирішити, — каже сільський голова Федір Лепуга, — якби вдалося довести до пуття приміщення колишнього дитячого садка. Власне, там якийсь час десь рік була початкова школа. Але приміщення виявилося проблемним, і його довелося закрити. Справа в тому, що свого часу хтось зекономив на котельні і облаштував її не окремо, як передбачалось проектом, а у підвальному приміщенні. А оскільки там була погана витяжка, то накопичувалися гази, дим і потрапляли у класи. Стало неможливо проводити заняття. Тим більше, коли навесні розтанув сніг і підвал ще й вода підтопила. Якби цю будівлю реконструювати, добудувати і перевести сюди початкові класи, то хоч трохи розв’язалася б проблема із розвантаженням приміщення школи.
Хтось підраховував, скільки на це потрібно коштів? З цього приводу Федір Іванович говорить:
— Ще в 2009 році був виконаний робочий план «Реконструкція дитячого садка під блок початкових класів у селі Кідри». Загальна кошторисна вартість усіх робіт на той час становила 7 мільйонів гривень. На сьогодні, ясно, це вже значно більша цифра. І знову все впирається у кошти. Виконавчий комітет сільської ради від усієї громади не раз звертався з проханням до влади району, області з тим, щоб одержати сприяння у впровадженні проекту у життя. Адже за роки незалежності України населення нашого села збільшилося на 1000 чоловік і становило на 1 грудня 2016 року 2612 жителів. Кідри молодіють. До свого 400-річчя, яке будемо відзначати у 2029 році, тут проживатиме понад 3000 мешканців. Буде ще більше і школярів.
У зв’язку з такою перспективою генеральним планом села, як розповів сільський голова, передбачено забудову нового масиву — своєрідного супутника села Кідри. У межі населеного пункту включено 433 гектари. На новому масиві генпланом передбачено місце для школи, дитячого садка.
— 430 ділянок буде роздано людям, — каже сільський голова. — Охочі будуватися є. Забудова масиву передбачена до 2035 року. Сільська рада не йде на те, щоб виділити земельні ділянки — і нехай буде, як буде (продадуть, то продадуть). Ми торік дали 110 ділянок і коли побачимо, що забудова «пішла», то будемо і далі задовольняти заяви бажаючих. Одне слово, щоб все було з толком.
Але село-супутник із відповідною інфраструктурою — це перспектива, а умови для навчання у школі треба поліпшувати вже тепер. І сільський голова Федір Лепуга з ноткою жалю говорить про те, що в селах Озерці, Степангород Володимирецького району люди більш радикально були настроєні — перекривали дорогу, і в результаті влада там взялася за будівництво нових шкіл. А ось кідрівці діють спокійно, в правовому полі, їх терплячість уже достойна книги Гіннесса. Та, на жаль, так ніхто і не вникнув, як то важко навчатися у дві з половиною, а по суті — три зміни і учням, і вчителям.
