Навіть попри шалену зайнятість Петро Семерей ніколи не ставить родину на друге місце.
«Досягнув усього тільки завдяки підтримці своєї дружини»
Петро Семерей, герой публікації «На Волині виготовляють «ядерну зброю» інформаційної війни» — талановитий радіоінженер і керівник компанії «Телемережі України». Днями він отримав суперпідвищення — Кабінет Міністрів України призначив його генеральним директором Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення
Він є взірцем та беззаперечним авторитетом для багатьох. Насамперед — для колег, яких залюбки навчає тонкощам непростої роботи з будівництва телевишок та налаштування телекомунікаційного обладнання. І звісно — для сина, доньки та онуків, яких має аж шестеро. Чомусь видавалося, що авторитетом для нього неодмінно має бути людина бізнесу, будівельної чи інженерної справи, адже ті професійні якості, якими володіє Петро Іванович, просто так не з’являються. Але зовсім несподівано розкрилося абсолютно інше джерело його життєвого орієнтиру.
— Я без найменшої долі сумніву визнаю, що усе, чого вдалося досягнути у житті, — це тільки завдяки підтримці та розумінню дружини Людмили. Не повірите, але у нас і колір очей, і забарвлення волосся однакові, навіть родимки на тих самих місцях красуються. Зараз здається, що за 38 спільно прожитих років навіть характер став спільним на двох. Хоча, можливо, дружина більш терпляча, — усміхається.
Не повірите, але у нас і колір очей, і забарвлення волосся однакові, навіть родимки на тих самих місцях красуються.
Навряд чи у долі Петра Івановича могло скластися якось інакше. Його з Людмилою Федорівною батьки жили в одному селі — Ружині Турійського району. Мами були ланковими у колгоспі, разом пололи бурякові лани і під час скромних сільських посиденьок, сміється чоловік, уже називали одна одну свахами. Отак ця жіноча дружба і перетворилася згодом із жартів на міцну велику родину.
Попри зайнятість та постійні відрядження (за останні роки компанія, очолювана Петром Семереєм, побудувала телевишки у Чонгарі Херсонської області, Бахмутівці на Луганщині, має плани на подальші роботи вздовж лінії розмежування), мала батьківщина завжди у пріоритетах чоловіка. І навіть коли кілька місяців працював на керівних посадах у Криму, кожних вихідних примудрявся бувати на Волині, і обов’язково — у їхньому рідному з Людмилою Ружині.
Шкодує тільки про одне: хотілося б більше поїздити світом разом із дружиною. І, сміючись, додає, що останні спільні поїздки — то подорожі «від вишки до вишки», тобто від телевежі до телевежі.
А працівникам «Волині–нової» приємно, що незабаром після публікації про таку патріотичну і важливу для держави місію, яку виконує компанія «Телемережі України», Президент Петро Порошенко нагородив її керівника Петра Семерея орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. І ось нове призначення — відтепер волинянин керує «телекартинкою» країни.
