Віктор ШУМСЬКИЙ: «Живу за правилом: твоя перемога – ​заслуга інших, твоя поразка – ​твоя вина»

Віктор Шумський завжди підкреслює, що всі досягнення підприємства — ​заслуга його працівників, скромно обходячи мовчанкою свою роль у спільній справі. Однак зрозуміло, що секрет успіху криється саме в господарському таланті директора. Бо злагоджена робота колективу можлива тоді, коли керівник — ​людина на своєму місці, бачить мету і знає, як до неї йти

«Для нас головне — ​не нарощування виробництва продукції, а зменшення її собівартості»

— Вікторе Анатолійовичу, говорячи про підсумки минулого року, хочу запитати не тільки про цифри, а й про те, чи запровадила СГПП «Рать» у 2017–му якесь нововведення, як це бувало у попередні роки?

— Сільськогосподарське при­­­­ватне підприємство «Рать» було створене в 2000–му. З того часу і понині дійсно ми постійно знаходимо нові можливості для його розвитку. Розпочинали господарювати в селі Ратнів на 930 га ріллі, маючи 470 голів великої рогатої худоби та 350 свиней. На сьогодні підприємство охоплює 7 сіл Луцького району, в п’ять разів збільшило посівні площі, отримало статус насіннєвого господарства і може виробляти та реалізовувати елітне насіння, має статус племзаводу з розведення корів української чорнорябої молочної породи та статус племрепродуктора з вирощування свиней великої білої породи.

Розширились і види діяльності. Крім посіву зернових культур, цукрових буряків, ведення тваринництва, займаємось городництвом, садівництвом, переробкою сільськогосподарської продукції. Усе це — результат щоденної нелегкої самовідданої праці трудового колективу «Раті». В будь–якій справі повинні бути хороші спеціалісти і відповідати за свою роботу.

Головним нашим завданням є не збільшення кількісних показників виробленої продукції, а зменшення її собівартості. З цією метою ми використовуємо новітні технології, наукові дослідження, враховуємо досвід європейських країн.

У сільському господарстві найбільші несподіванки може підкинути природа. Але для того, щоб менше залежати від її примх (посух, злив, морозів), потрібно дружити з наукою і просити благодаті у Бога…

— На жаль, в Україні трудівникам села ніколи не можна розслаблятися. Яких ризиків чекаєте від 2018 року?

У сільському господарстві найбільші несподіванки може підкинути природа. Але для того, щоб менше залежати від її примх (посух, злив, морозів), потрібно дружити з наукою і просити благодаті у Бога… У 2018–й я вступив із оптимізмом і вірою в нові досягнення та успіхи.

«Найлегше заборонити купувати молоко у селян. Треба, щоб держава допомогла їм забезпечувати його якість»

— Як вплинуло на роботу господарства зближення з Європою?

— Від цього ми вже отримали суттєві результати. Я мав можливість ознайомитись з технологіями ведення сільського виробництва в Польщі, Німеччині, Австрії, Словаччині, і мене радує, що на наших полях працює така ж техніка: трактори, комбайни, сівалки, культиватори іноземного виробництва, на фермах — доїльні установки, міксери, механізовані кормороздавачі тощо. Застосовуємо європейські технології із відгодівлі та утримання тварин. А головне — покращуємо умови праці людей. Якщо чесно трудитись, дружити з наукою, не боятися застосовувати нові технології та досвід інших, то успіх прийде обов’язково.

— У 2018–му почали діяти норми Євросоюзу, які забороняють молокопереробним підприємствам купувати молоко у селян. Як ви їх розцінюєте?

— Різні форми господарювання мають право на існування і на підтримку держави. Звичайно, ставку слід робити на великі сільськогосподарські підприємства, які мають можливість використовувати потужну сучасну техніку, новітні технології, різноманітну галузеву спеціалізацію і можуть зменшити собівартість продукції. Але у всьому потрібна міра. Це не повинна бути гонитва за прибутками, коли не бачать людину та її потреби. Селяни впродовж останніх років мали підтримку від держави на розвиток тваринництва і для багатьох цей вид діяльності став єдиним доходом для утримання сім’ї. Заборонити купувати молоко — найлегший шлях, завдання держави полягає в тому, щоб допомогти селянам виробляти якісне молоко, яке б відповідало стандартам Євросоюзу.

Сільським господарством вигідно займатися лише тоді, коли є повністю завершений технологічний процес.

— Чи вигідно сьогодні займатися тваринництвом?

— Сільським господарством вигідно займатися лише тоді, коли є повністю завершений технологічний процес. Тваринництво без рослинництва, без створення власної кормової бази приречене на провал, і навпаки — не може бути великих врожаїв без органічних добрив. А в ідеалі було б правильно і переробляти власну продукцію. Тому ми збудували млин, відкрили цех із переробки м’ясної продукції. Проте основну її частину здаємо на великі підприємства. І як би ми не старалися зменшити собівартість сільськогосподарської продукції, переробники встановлюють ціну, яка не завжди відповідає їхнім затратам.

Хотілося б, аби ці процеси більше контролювала держава і українці отримували якісні і дешеві товари сільськогосподарського виробництва.

«Найбільше через мораторій сперечаються ті, які до землі не мають ніякого відношення»

— За 25 років незалежності українське село пройшло шлях від розвалених колгоспів і облогуючих земель до агрохолдингів, які вирощують соняшник, ріпак, пшеницю на експорт. Та чи потрібно нам ставати «житницею Європи», якщо простий українець з цього нічого не має?

— Наша країна завжди славилася своїм чорноземом — одним із найродючіших грунтів у світі, і має всі шанси стати одним із найбільших експортерів зерна. Дохід України від аграрного експорту в 2017 році становив більше 16 млрд доларів. Якщо врахувати, що аграрний сектор забезпечує роботою 3,5 млн наших громадян, то в першу чергу саме ці люди повинні відчути позитивні результати від продажу зерна та іншої продукції на експорт. Та є й інший бік медалі: експорт товарів завжди веде до збільшення ціни на них на внутрішньому ринку. Тому прості українці, крім морального задоволення, не швидко відчують покращення в житті від того, що Україна — «житниця Європи».

— Яке ваше ставлення до продовження мораторію на продаж землі? Чи треба починати розпродувати землі сільськогосподарського призначення?

— Мораторій на її купівлю–продаж діє з 2001–го і щороку є предметом активного обговорення. Цікаво, що найбільше через нього сперечаються ті, які до землі не мають ніякого відношення. На мою думку, наше суспільство ще не готове до її продажу. Спочатку потрібно виробити чітку позицію щодо захисту її власників, тому що зняття мораторію вигідне великому бізнесу, а не селянам. Адже більшість людей не мають власних ресурсів, щоб обробляти наділи, і продаватимуть їх за копійки. Потрібно провести детальну інвентаризацію і удосконалити законодавство з цих питань, обов’язково закладати кошти в бюджеті для купівлі землі державою. Але в перспективі ринок землі в Україні, звичайно, буде.

— Розкажіть про ваші політичні симпатії. Здається, в цьому питанні ви ніколи не боялися пливти проти течії. Свого часу підтримували Аграрну партію, хоча вона була не дуже популярною серед людей, а натомість партіям із рейтингами не симпатизували.

— Я підтримував Аграрну на зорі її створення, тому що це дійсно була партія для аграріїв, яка захищала інтереси селян. І зараз, коли її очолює Віталій Євстафійович Скоцик, у неї хороші перспективи. Керівниками в політиці повинні ставати ті, хто досягнув успіху і є професіоналом своєї справи. Наприклад, Віталій Скоцик, будучи виконавчим директором компанії «Landkom Inertnational», вивів її на прибутковий рівень і вона була визнана «Кращим агрохолдингом України» свого часу. Такі люди доб’ються успіху і в політиці.

А що розумного і мудрого принесуть в парламент депутати, які нічим не проявили себе у професійному плані? Дехто з них називає себе патріотом. Патріотизм – це далеко не професіоналізм.

А що розумного і мудрого принесуть в парламент депутати, які нічим не проявили себе у професійному плані? Дехто з них називає себе патріотом. Патріотизм – це далеко не професіоналізм. Чому у нас не спрацьовують реформи, яких народ чекає, як останню надію? Тому, що не вистачає у Верховній Раді депутатів–професіоналів: аграріїв, учителів, лікарів, які б знали проблеми в своїй галузі на кожному етапі. В Україні зараз нараховується приблизно 350 партій – це рекордна кількість. Тому зрозуміло, що виборці, в тому числі і я, симпатизують не партіям, а її лідерам. Наше суспільство потребує нового виборчого закону. Пора відмовитися від змішаної системи, тому що люди хочуть голосувати за конкретних кандидатів.

«Усе залежить від цінностей, які ти сповідуєш, чим дорожиш у своєму житті»

— Ви постійно мешкаєте в тому селі, де народились. Сьогодні таке трапляється рідко. Не було бажання щось змінити?

— Були шанси багато що змінити, а ось бажання дійсно не мав. Я думаю, що людина отримує задоволення від життя, від роботи незалежно від того, чи живе вона у великому місті, чи у маленькому селі, чи має високу посаду, чи працює простим робітником. Усе залежить від того, які цінності ти сповідуєш, чим дорожиш у своєму житті. Я дорожу своєю сім’єю, своїми синами, які виросли і трудяться разом зі мною у господарстві, друзями, з якими мені приємно спілкуватись, трудовим колективом, з яким ми спільно працюємо і відпочиваємо. Сьогодні я щасливий від того, що можу допомогти іншим. А тримає мене на місці, напевно, хліборобське коріння з діда–прадіда.

— Зараз є нагода згадати тих, хто допоміг вам у житті найбільше.

— На довгому життєвому шляху зустрічаються різні люди. Я дякую долі, що сьогодні можу з вдячністю згадати тих, хто мене навчав, підтримував, розумів, допомагав. Звичайно, це мої батьки, моя сім’я, вчителі, духовні наставники, друзі, державні керівники… Не буду називати імен, але це ті особистості, які вчили шанувати інших, чесно працювати і творити добро.

— 3наю, що ви багато допомагаєте церкві. Можливо, у цьому одна з причин успіху «Раті»?

— Кожен керівник повинен пам’ятати про єдність і взаємозалежність матеріального і духовного. Щорічно СГПП «Рать» виділяє немалі кошти на духовність, милосердя, просвітництво, бо урожай, зібраний з цього поля, є ще більш благодатним і дорогим. Підтримуємо матеріально і фінансово православні храми, школи, дитячі садки, лікарні і ФАПи, заклади культури і спорту. Приділяємо увагу і надаємо допомогу ветеранам війни і праці, дітям війни, учасникам АТО, дітям–сиротам і напівсиротам. Кого спіткало горе – намагаємось розділити, а в кого радісні події — намагаємось помножити. Найбільше задоволення отримуємо від зроблених добрих справ.

Покарання ніколи не ображає і не озлоблює, якщо воно справедливе.

— Свого часу у нашій газеті була стаття про вас під назвою «Я їх штрафую, а вони за мене голосують». Поділіться секретом, як добитися поваги від тих, з ким працюєш, бо ж люди зазвичай не люблять начальство?

— Покарання ніколи не ображає і не озлоблює, якщо воно справедливе. В цьому весь секрет. А ось добиватися слухняності і поваги від працівників ніколи не ставив собі за мету. Просто сам поважаю людей чесних, порядних, працьовитих, наполегливих і живу за правилом: «Твоя перемога — заслуга інших, твоя поразка — твоя вина».

— У журналістів є прислів’я: «Для того, аби видавати хорошу газету, потрібні чесність, честолюбство і один мільйон доларів». А що потрібно, аби добитися успіху, працюючи на землі, і стати другим Віктором Шумським?

— Ви маєте на увазі, що робити, аби стати успішною людиною? Для цього можна згадати інші прислів’я: «Як дбаєш, так і маєш», «Чесне діло роби сміло» і т. п. Краще, ніж сказав наш народ, і не придумаєш (усміхається).

 

 

Довідка «Волині–нової»

Віктор Анатолійович ШУМСЬКИЙ народився 12 лютого 1963 року в селі Ратнів Луцького району на Волині. У 1984–му закінчив Горохівський радгосп–технікум за спеціальністю агроном. З 1985–го по 1987–й проходив службу в армії. Після звільнення в запас працював бригадиром комплексної бригади колгоспу ім. Чапаєва Луцького району. З 1989–го по 1992 рік — ​заступник голови цього колгоспу. У 1992–му обраний головою Ратнівської сільської ради, де працював по 2000 рік. З 2000–го — ​директор сільськогосподарського приватного підприємства «Рать» Луцького району. Неодноразово обирався депутатом сільської, районної та обласної рад.