Петре Фадейовичу, пробачте за «панчука»!
Ми змушені були вдатись до такого кроку, щоб скоротити відставання в рахунку в нашому інтелектуальному протистоянні із читачами. Трюк вдався! І ми знову маємо інтригу, адже після 9 турів «на табло» світиться: «Читачі» — «Газетярі» — 5:4!
Але про все по порядку. Тобто, ще раз повторимо каверзне для наших читачів
Запитання №9:
Одразу скажемо, у нашому гарбузі сьогодні ми заховали фото. Світлину. Фотокарточку. На ній людина неймовірна. Порядна. Швидше всього, вам відома. Бо в Україні знаменита. Але її прізвище пов’язане... навіть з Януковичем – через покарання за його «любов» до зимових шапок. Хоча і з Тарасом Григоровичем також. Тим, що Шевченко. Але не через його славнозвісну шапку. Перетиналися вони в просторі, хоч фізично і не зустрічалися. Бо від кореня його прізвища залежало майбутнє українського генія. А потім завдяки генію прозвучало й прізвище нашого сучасника. Хоча знову повертаємось до Віктора Януковича, бо це стосується криміналу, а прізвищем людини зі світлини мовою «фені» називають ватажка злочинної групи. І за ним, як мінімум, плаче стаття 307 Кримінального кодексу України. Хоча наш герой – неймовірно чутлива людина, тому вже просимо у нього пробачення за те, що прочитає про себе таке не дуже приємне порівняння.
Замість відповіді ми процитуємо фрагменти листа Романа Новосада із села Ощів Горохівського району:
«Скажу чесно, над розгадкою непростого питання думав довго. А коли відгадав, то ще стільки ж дивувався: це ж так просто! Отож читаю: «прізвище цієї людини пов’язане із Шевченком та з… Януковичем». Речі не зовсім поєднувані в реальному житті, адже одіозний легітимний «проффесор» навряд чи спромігся б згадати хоч одну цитату із творів українського генія.
Читаю далі: «з Шевченком зустрічалися, але не фізично». Хм, що це, магія якась? Та ні, не може бути. А все ж? У голову починають лізти фантастичні мрії. Уявляється дух українського Кобзаря, що промовляє устами сучасників. Хоча про такий випадок, що, за свідченнями очевидців, відбувся колись із каторжанами–українцями у Норильську, писав нині покійний відомий журналіст «Волині–нової» Петро Боярчук. У публікації «Чому розсердився Тарас?» Петро Оксентійович переповів спогади Марії Остапчук, яка в молодості разом із подругами намагалися викликати до себе дух Шевченка, і, за її словами, їм це вдалося. Ну, правда це чи ні, навряд чи хтось перевірить, адже самої Марії Остапчук та її подруг давно вже нема в живих, тільки легенда залишилася…
Наступні, тобто нові, раунди наших інтелектуальних «батлів» тепер будуть лише на сторінках «Цікавої газети на вихідні» і не дублюватимуться у «Волині-новій».
Далі по тексту: «Від кореня його прізвища залежало майбутнє українського генія». Тут я почав уже щось підозрювати. Біографія Шевченка добре відома навіть п’ятикласнику. Від чого могло залежати його майбутнє? Від дяка — та ні. Від друзів, що викупили з кріпацтва, — теж нічого не підходить. Від Енгельгардта? Від Ликери? Від віршів? Від хвороби? Відчуваю, що заплутався.
«Прізвищем людини зі світлини мовою «фені» називають ватажка злочинної групи». Чого тільки не доведеться дізнатися, щоб знайти відповідь. Аж три словники мови урків довелося прочитати, і в жодному із них — ні одної зачіпки. Щоправда, лексичний набір та ідіоми цієї мови вражають…
«За ним, як мінімум, плаче стаття 307 ККУ…» Не обійшлося і без кодексу. Дослідив і триста сьому, й інші суміжні статті — нічого особливого. Лише покарання за «незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів»…
Але водночас усюди пише, що це «людина порядна, добра, чутлива». Хто б це міг бути? Вирішую відштовхуватися від образу Кобзаря, це все ж краще, ніж від бандитів. Думаю, може, це хтось із Волині. У нас чимало людей, що уславляли Шевченка у своїх творах, піснях, виробах. Із моєї рідної Горохівщини аж троє людей удостоєні Національної премії імені Тараса Шевченка. Це відомий дисидент, політв’язень, публіцист, есеїст, родом із села Сільце, нині, на жаль, покійний Євген Олександрович Сверстюк, український письменник та літературний критик, родом із Нового Зборишева Василь Дмитрович Слапчук, а третій… Прізвище «третього» і виявилося розгадкою запитання №9. Це народний артист України, провідний актор столичного театру імені Івана Франка, уродженець Лобачівки, який у своєму селі організував театр, — Петро Фадейович Панчук. А чому і ні? Він грав Шевченка у театрі? Грав (за це, до речі, і був удостоєний Національної премії українського Кобзаря), значить, перетинався із генієм у просторі. Від чого залежало майбутнє Шевченка? Точно, від пана, адже пан його малим забрав у козачки, а згодом відправив до Вільна. А слово «пан» і є коренем прізвища Панчук! (Цитуємо с. 307 словника «Феня» Данцига Балдаєва: «панчук» — очільник злочинної групи, котра займається збутом наркотиків. — Ред.)
Тим більше, що я особисто знайомий із цією Неймовірною Людиною! І як підтвердження — надсилаю в редакцію наше спільне фото із Петром Фадейовичем!»
Суперово, Романе! Тим паче, що лише 7 учасників дали правильну відповідь «Панчук». Тобто, у 9–му турі вікторія записується «Газетярам», і вони скорочують відставання до мінімуму — 4:5. І серед цієї сімки є трійка особливих щасливчиків. Згідно із нашим жеребкуванням, яке провів Ростислав Григорович Кушнірук, заслужений працівник культури України, засновник і багаторічний керівник народної аматорської хорової капели «Посвіт» (який вони нам бомбезний «Щедрик» цьогоріч у редакції защедрували!!!), по 100 гривень отримають: Тамара Оліферович із села Нова Вижва Старовижівського району і Катерина Мартинюк (уже вдруге в нашому конкурсі — оце так щастить дівчині!!!) із Карасина Камінь–Каширського району.
А 150 гривень — за найкращу відповідь — звісно, дістануться Роману Новосаду з Горохівщини (переможців просимо надіслати в редакцію копію першої і другої сторінок паспорта, а також ідентифікаційного коду).
Оскільки наша гра триває до 6 очок і вже було надруковано завдання туру № 10, який може стати вирішальним, ми, пропонуючи заключне запитання № 11, наголошуємо, що наступні, тобто нові, раунди наших інтелектуальних «батлів» тепер будуть лише на сторінках «Цікавої газети на вихідні» і не дублюватимуться у «Волині–новій». Але ви, дорогі наші читачі, ще маєте шанс звернутися до листоноші й оформити передплату на «Цікаву газету» із лютого місяця. Обіцяємо: не прогадаєте! І зустрічатиметеся з нами знову ТРИЧІ на тиждень!
Запитання №11:
Він казав, що треба жити по–новому, знизити податки, зупинити інфляцію… Чи не нагадують вам когось ці слова? Але це не Петро Олексійович. Це птиця вищого польоту. І, звісно, не Віталій Кличко. Орел! І не співаючий ректор Михайло Поплавський… Але коли був юним орлом, як Михайло Михайлович, його теж обожнювали жінки. Спортсмен, не комсомолець, активіст, просто красень і супермодник. Ще з молодих років міг обирати собі красунь, тому й славився тим, що з ним стрибали у гречку. Вона теж здалася йому одразу. Але потім взяла в свої оберти і нікого до нього не допустила, навіть залучала до цього «темні сили». І коли тільки починалась кар’єра, і коли вона закінчилась. Про таку жінку мріє кожен чоловік. А приготовлені нею супи — хоч він міг замовити найдорожчі страви на планеті — допомагали йому одужати…
Щодо обіцянок жити по–новому, знизити податки, зупинити інфляцію… Слова свого він дотримав. Навіть пішов далі — і розвалив існуючий у світі паритет. Що теж обіцяв своїм людям. До речі, коли йому повідомили, що він нарешті став головним у країні орлів, цю звістку зустрів у чому мати народила…
Чиє фото ми заховали у гарбузі?
Слово–відповідь треба надіслати до 28 січня тільки у вигляді sms–повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «Відро», «Три яблука»).
Увага: з одного номера можна відправити лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні у розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох.
А ще спеціальний приз — 150 гривень — отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну tsikava. gazeta@ gmail.com найяскравіше опише, як шукав чи шукали правильну відповідь.
До зустрічі!
