За мільйон гривень змусив сонце працювати на себе (Відео та фото)
Цей будинок на вулиці Мирогощанській у Дубні Рівненської області відрізняється від інших своїм зовнішнім виглядом: на даху та металевих опорах перед оселею встановлено сонячні панелі. У дворі над гаражем та хлівом також змонтовано спеціальну конструкцію. Використано 108 модульних секцій загальною потужністю 30 кіловат на годину. Щоб стати власником міні–електростанції, 52–річний Василь Власюк узяв кредит у банку — 800 тисяч гривень. Ми побували у дубенського енергетичного «олігарха» й на власні очі побачили, як можна змусити працювати… сонце
Від ідеї до втілення — 5 місяців
Спочатку пан Василь категорично відмовлявся від інтерв’ю: мовляв, поки нічого розповідати. Лише коли дізнався, що ми з Волині, то погодився, бо свого часу здобував другу вищу освіту в Луцьку — закінчив відділення Міжрегіональної академії управління персоналом за двома спеціальностями.
— Площу панелей я не заміряв, але загальна вага всіх трьох конструкцій — 2 тонни 100 кілограмів, — розпочав нашу розмову власник справжньої сонячної електростанції. — Від ідеї до втілення минуло лише 5 місяців: перші роботи — наприкінці квітня, а підключилися до мережі в кінці жовтня. Якраз розпочалася похмура дощова погода. Щодня моніторю й записую показники.
Запитую у пана Василя, коли у нього з’явилося бажання стати енергетично незалежним?
— Все розпочалося з того, що я цікавлюся всім нетрадиційним відтоді, як здобув свій перший фах, — пояснює він. — Закінчив Дубенське медичне училище й 15 років працював фельдшером. Захопився лікувальним масажем та мануальною терапією, вправляв спини та спинні грижі. У мене вуличне прізвисько Доктор. Планував відкрити власну аптеку, але не склалося. Як з’ясувалося, моєї фельдшерської освіти було не достатньо, потрібно ще мати диплом фармацевта. А ми тоді вже торгували канцтоварами. З аптеки стала бібліотека, — усміхається власник крамниці товарів для школярів.
В Україні 80 відсотків китайського обладнання для сонячних електростанцій, яке значно дешевше. Але він від такого відразу відмовився й брав кремнієві панелі по 220 доларів у Польщі, виготовлені на новій німецькій лінії.
Бажання мати свою сонячну електростанцію у Василя Власюка з’явилося ще років десять тому. Тільки тоді це було страшенно дорого. Воно й зараз не дешево, але більш реально. Занадто великі затрати, на які не було власних коштів. Тому коли одного вечора прочитав в інтернеті, що «Укргазбанк» надає кредити під сонячні електростанції, то він ризикнув. Але радить усім, хто захоче, дуже уважно читати умови договору, бо там є чимало нюансів, які потрібно враховувати. Під заставу банк узяв електростанцію. Пан Василь не згодився ризикувати будинком.
Затрати повинні окупитися через 8 років
Цікавлюся у дубенського ентузіаста, у скільки ж йому обійшлася сонячна електростанція й коли він зможе окупити її вартість?
— Якщо рахувати з усіма затратами, то панелі з монтажем та необхідним дуже дорогим обладнанням коштують мільйон гривень. З них 800 тисяч — кредит. Я порахував, що потрібно 8 років — це максимальний термін, щоби повернути затрачені кошти. То справді довготривала інвестиція. А може, це станеться й швидше — все залежить від погоди. Адже клімат змінюється й у нас нині значно більше сонячних днів. Нехай панелі попрацюють хоча б рік, тоді можна буде приблизно визначитися й порахувати.
За словами Василя Власюка, в Україні 80 відсотків китайського обладнання для сонячних електростанцій, яке значно дешевше. Але він від такого відразу відмовився й брав кремнієві панелі по 220 доларів у Польщі, виготовлені на новій німецькій лінії. Довелося місяць чекати в черзі, щоб їх отримати.
Пан Василь запрошує у двір і пояснює, що його міні–станція повноцінно виробляє енергію лише два місяці. Панелі у похмуру грудневу погоду давали приблизно 1 кіловат на годину. Якщо сонячно і без хмар, то модулі навіть у зимовий день виробляють до 15 кіловат. Принцип дуже простий, адже це класична електростанція. Немає сонця, то немає енергії.
На гаражі та літній кухні також спеціальна конструкція з кремнієвими фотомодулями. Кут нахилу він вираховував удвох із зятем. Як пояснює дубенський раціоналізатор, панелі потрібно розміщувати строго на південь, тоді можна досягнути максимального ефекту. Звичайно, з монтажем більше клопоту, але якщо ставити й вкладати гроші, то варто це робити з толком і не поспішати.
Один із найдорожчих приладів — перетворювач струму останнього покоління «Смарт», який коштує майже 4 тисячі євро.
Українець, який будує енергоефективну Україну
— Мене часто запитують, чи вигідно. Це ризик, хоча виробник дає гарантію й обіцяє, що і через 25 років ці модулі даватимуть 80 відсотків енергії, — пояснює наш співрозмовник. — Думаю, за цей час з’являться значно досконаліші моделі, адже розробники також не стоять на місці. Технології дуже швидко розвиваються. Зараз уже споруджують сучасні енергоощадні будинки, в яких покрівля є сонячним фотоелементом. І вже нічого не потрібно винаходити. Станція мені кредит повертає сама, я нічого не втрачаю. Тим більше, що працює «зелений тариф». Мені краще зайву енергію продати, за яку платять 4,5 гривні за кіловат. Ось така виходить арифметика. Все, що ти не використав, у тебе купує держава. За розрахунками, у червні, коли найдовший день, модулі повинні виробляти до 5 тисяч кіловат на місяць.
Завжди цікаво спілкуватися з людьми, які не плачуться, не проклинають владу, а власними руками будують Україну. Серед них — дубенський підприємець на прізвисько Доктор, який уже виношує нову ідею.
— Звичайно, найкращий варіант — це встановити таку електростанцію, яка б поверталася за рухом сонця. Як запевняють фахівці, її ефективність більша на 50 відсотків від моєї стаціонарної. Вона вже могла б заробляти та приносити реальний прибуток. Я й місце відповідне придивився в одному селі на горбку. Взимку буде більше часу, то потрібно сісти й усе порахувати, — ділиться з нами своїми перспективними планами пан Василь.
Він уже має досвід та величезне бажання. Каже, що якби зараз встановлював таку станцію, як у нього в дворі, то вона обійшлася б дешевше. Дуже багато беруть за монтаж та за комплектуючі деталі.
***
В Україні вже понад 20 літ говорять про енергетичну незалежність із високих трибун, але реальних кроків зроблено не так багато. Час від часу чиновники хваляться успіхами в цій галузі. Насправді все тримається на ентузіазмі таких людей, як Василь Власюк, котрі за власні кошти реально будують енергоефективну країну.