Тетяні Ярошук до душі й квіти, і проблеми енергоменеджменту.
Чому волинянка не побачила у Швеції жодного смітника
Із Тетяною Ярошук я познайомилася в Новому Загорові, коли готувала матеріал для чергової сторінки «Квіткова підкова». Її мама, Неоніла Федорівна Кренц, не тільки виростила біля хати море квітів, а й цілий ліс на двох гектарах свого паю. І спочатку на слова Тетяни, що в них росте навіть енергетична лоза, я не особливо звернула увагу. Та коли з подальшої розмови довідалася, що незабаром Тетяна Миколаївна, головний спеціаліст відділу містобудування, архітектури, інвестицій та економічного аналізу Локачинської райдержадміністрації, вирушає до Швеції для вивчення досвіду енергозбереження, то зрозуміла, що та енергетична лоза на узліссі — зовсім не випадковість. Оскільки проблема енергоефективності сьогодні хвилює всіх, ми домовилися, що після повернення вона розповість, чим же у цьому плані здивували шведи
«Там воду п’ють просто з–під крана — вона відповідає усім санітарним нормам»
— Тетяно Миколаївно, спочатку розкрийте секрет, як ви потрапили у цю поїздку?
— На сайті Держенергоефективності побачила оголошення про конкурс на участь у десятиденному тренінгу з питань енергоефективності та енергозбереження. Потрібно було виконати певні завдання. Вирішила спробувати. Секрет був лиш у тому, що нікому про це не зізналася: ні рідним, ні колегам, щоб не було соромно, якщо нічого не вийде. Як бачите — вийшло. Цей тренінг був організований у рамках проекту «Енергоефективність та енергетичний менеджмент в об’єднаних територіальних громадах», що виконується за дорученням уряду Німеччини у співпраці з проектом «Енергоефективні реформи в Україні». Все це звучить трохи складно. Простіше кажучи, за результатами конкурсу відібрали 50 учасників, щоб надати їм професійну тренерську підготовку у сфері енергоефективності та енергозбереження. А вони у свою чергу зможуть консультувати об’єднані територіальні громади та Центри розвитку місцевого самоврядування із цих питань. Бо це не лише наші кошти, а й якість життя.
Серед основних предметів навчання були: організація системи енергетичного менеджменту в ОТГ, проведення енергетичних аудитів та підготовка технічно–економічних обгрунтувань, енергетичний моніторинг та методи збору інформації, забезпечення ефективної експлуатації будівель і обладнання та багато чого іншого.
— Чим передусім здивувала Швеція?
— Стабільністю й націленістю в майбутнє. Планують шведи на 20–30 років уперед. Це відчувається у всьому. Довелося розмовляти з українкою, яка живе і працює там кілька років. Вона за цей час купила собі трикімнатну квартиру, сплачує всі податки і внески у пенсійний фонд, плануючи день завтрашній, при цьому їй залишається ще на гідне життя сьогодні. Не так, як у нас: складаємо гроші на пальто, а через півроку можемо купити за цю суму хіба що гумові чоботи…
Для нас було дивиною, що у Швеції нема смітників, хоча там кількість сміття на одну особу майже удвічі більша, ніж в Україні. Але 99 відсотків його переробляють. Для населення не є проблемою сортування побутових відходів уже на виході з квартири, потім вони потрапляють у спеціальні труби, заховані під землею, окремі для кожного виду, і далі — на сміттєпереробні лінії.
Програма переробки відходів на електрику та енергію для обігріву набрала тут таких обертів, що на звалища відправляється менше чотирьох відсотків сміття, тоді як по Європі — в середньому 38%. Решта або переробляється, або надходить у сміттєспалювальні печі. За рахунок цього нагрівається вода, яка обігріває житлові та адміністративні будівлі, забезпечуючи до 20 відсотків центрального опалення, яке там домінує.
До речі, шведи п’ють воду просто з–під крана, вона там відповідає усім санітарним нормам. Очисні споруди розташовані в горах, вочевидь, з метою економії землі, яка там кам’яниста, значно гірша, ніж у нас. Стоки перетворюють на біогаз, органічне добриво і воду. Громадський транспорт їздить на біогазі, а до 2040 року планують повністю перейти на електромобілі. Зараз вони масово зносять старі промислові зони і на їхньому місці зводять житлові квартали. Але до будівництва ставляться дуже відповідально. Там передбачені школи, дитсадки, зелені зони, де вільно можуть розгулювати, наприклад, зайці та лосі. Житло будують державні і приватні фірми, будинки утеплюють, частина приміщень призначена для продажу, а частина — для найму. Теплопостачання централізоване, приватні фірми контролюють стан тепломереж, і там не буває, щоб посеред зими прорвало трубу і без тепла залишився цілий квартал, як оце у нас нещодавно трапилося в Одесі.
«А в небі над Стокгольмом зустріли… свого земляка»
— Чи справді «потомки вікінгів» такі стримані й нордичні? Яке враження справило людське спілкування?
— Я зробила висновок, що шведи відкритіші, розкутіші, щиріші, ніж, зокрема, наші державні чиновники. Архітектор, який працював із нашою групою, не посоромився розповісти, що його піджак виготовлений із вторсировини. Були на прийомі в голови адміністрації регіону Уппсала пана Йорана Енандера — також найкращі враження від щирості, гостинності, бажання поділитися своїми набутками. До речі, Уппсала четверте за величиною місто Швеції, яка поділена на 21 лен (lan — губернія. — Авт.), а вони у свою чергу поділені на 284 комуни.
Програма переробки відходів на електрику та енергію для обігріву набрала тут таких обертів, що на звалища відправляється менше чотирьох відсотків сміття, тоді як по Європі — в середньому 38%.
Звісно, нас передусім цікавили особливості тамтешньої енергетичної політики. Ми ознайомилися з принципами функціонування місцевого виробника тепла, електрики, газу та холоду, який належить шведській державній компанії «Vattenfall», із системою енергоменеджменту в Академічній лікарні регіону. Але не менш цікаво було побувати у величному кафедральному соборі Уппсали, довідатися, що тут є дім–музей Карла Ліннея, шведського ботаніка, зоолога, лікаря, чиє ім’я відоме кожному з нас ще зі школи. Це він сказав якось про себе: «Бог створив, а Лінней систематизував».
Із Уппсалою пов’язаний сучасний шведський підприємець, засновник ряду мережевих проектів, зокрема, Скайпу, — Ніклас Зеннстрем.
— А чим запам’ятався Стокгольм?
— У столиці ми жили на головній пішохідній вулиці Королеви у самому центрі. Тут багато кафешок, бутіків, магазинів. Кажуть, якщо не був на цій вулиці, значить, не був у Стокгольмі. Хоча ми мали дуже насичений графік, увечері обов’язково ходили на прогулянку, щоб насолодитися красою міста. У цю пору там світловий день особливо короткий, тому шведи використовують дуже багато підсвітки, але при цьому горять енергоощадні лампочки.
Жодного разу не зустріли ні безхатька, ні п’яного. Міцний алкоголь тут дуже дорогий, купити його можна тільки у спеціалізованих магазинах. І взагалі, шведи з осудом дивляться на тих, хто дозволяє собі випити після робочого дня. Тут культивується здоровий спосіб життя. З нагоди свят надають перевагу вину і пиву. Місцева кухня нам дуже сподобалася — і рибні, й м’ясні страви дуже смачні.
Коли вже поверталися додому, трапився цікавий випадок. Перед вильотом ми розмовляли про те, що стюардесами працюють переважно дівчата. А тут у літаку нас зустрічає стрункий хлопець, на бейджику у нього написано «Володимир Лавренюк». А в нашій групі був Петро Лавренюк із Луцька. Спочатку не наважувалися, а потім запитали у стюарда, чи він часом не з Волині? Відповів, що з Нововолинська. Ось так у небі над Стокгольмом зустріли свого земляка…
— Тетяно Миколаївно, чи ділилися вже з кимось своїми враженнями і що думаєте робити із набутими знаннями? Адже перед тим ви були і в Німеччині.
— Впевнена, що у нас також зрештою запровадять посади енергоменеджерів, і я хочу себе в цьому плані реалізувати. Розпорядники бюджетних коштів знають, що витрати на енергоносії — одна з найвитратніших статей бюджету. І коли ціна на них постійно зростає, а стан будівель і внутрішньобудинкових інженерних систем із кожним днем стає все гіршим, пора подумати про способи економії коштів. У Житомирській міській раді, наприклад, давно звернули на це увагу і там уже працює система енергомоніторингу, що дає змогу економити кошти на енергоносіях, а не на скороченні людей із посад. Питання організації енергоменеджменту на державному рівні є вкрай актуальним. У багатьох ОТГ голови уже прийняли рішення про запровадження енергоменеджменту та енергомоніторингу. Поступово це стане нормою.
Ну а враженнями, звісно, ділилася з рідними, друзями, більш ніхто не запропонував поспілкуватися, крім «Волині–нової». Деякі знайомі відверто заздрять: мовляв, надурняк у Швецію з’їздила. Але це була не прогулянка, а серйозна робота, яка мені до душі.
