Рогожанські активісти, які працювали над проектом «Будівництво зупинок» (зліва направо у 2-му ряду): Світлана Дирда, Жанна Бойчук, Степан Сіжук, Галина Люлько, Марта та Марк Татарині; в 1-му ряду — Микола Савік, Василь Забродоцький, Сергій Татарин.
Якість життя покращують самі
Як у селі Рогожани Володимир-Волинського району мешканці облаштували автобусні зупинки
Все почалося більш як десять років тому, коли в цьому населеному пункті був створений сільський комітет «Надія». Саме тоді його члени взяли участь у конкурсі проектів для зведення водогону, який виграли, тож відтоді рогожанці мають воду в оселях.
Коли торік Устилузька міська рада оголосила конкурс на визначення кращих ініціатив жителів тамтешньої об’єднаної територіальної громади, члени «Надії» відразу вирішили подати свою заявку. Ініціативна група села Рогожани на чолі з Мартою Татариною підготувала проект під назвою «Будівництво павільйонів автобусних зупинок». І хоча процедурні питання, які стосувалися відкриття рахунку в банку, зміни виду діяльності комітету тощо, забрали чимало часу й фінансів, активісти — а це Світлана Дирда, Лілія Федюк, Микола Савік, Степан Сіжук, Жанна Бойчук, Марина Єгорова, Юлія Баранович, Василь Люлька — повірили своєму керівнику Галині Люлько, оперативно зібрали кошти. Серед п’ятнадцяти претендентів їхній проект виборов третє місце, тож отримали сертифікат на 20 тисяч гривень.
За умовами конкурсу, передбачалося забезпечити не менше двадцяти відсотків бюджету проекту власним внеском у вигляді коштів, матеріалів чи роботи. Зорганізувалися і почали міркувати, хто за що відповідатиме.
Наближалася зима, тому потрібно було поспішати з будівництвом. На кошти, виділені Устилузькою міською радою, розраховували придбати матеріали для двох зупинок. А от як їх доставити — це вже клопіт громади. Виручила сім’я Марти Татариної, яка взяла на себе всі витрати, пов’язані з придбанням дизпалива, бензину, проплатою за електроенергію, використану на зварювальні роботи, порізку і фарбування металевих конструкцій. Усі необхідні матеріали вони привезли з Володимира–Волинського та Нововолинська власним транспортом.
В спорудження цих зупинок вкладено любов до свого села, в якому ми народилися, виросли. Тепер люди чекатимуть на автобус у затишних і гарних міні-будиночках.
Пішов назустріч потребам жителів села директор шахти «Бужанська» Руслан Шатковський, виділивши безоплатно 5 тонн шлаку, яким вимостили під’їзд до зупинки. Підприємець із сусіднього села Ласків Сергій Сачук дав дошки на лавки. Директор приватного підприємства Сергій Дишлюк — бетонну плиту. При сприянні ще одного місцевого жителя Олександра Панасюка було встановлено дорожній знак із назвою населеного пункту.
Фактично за два тижні були виконані майже всі роботи. І це завдяки вмілим рукам, сумлінності Сергія Татарина, Василя Забродоцького, Миколи Савіка, Степана Сіжука, Анатолія Бойчука, Юрія Паходи та інших.
Мешканці села визнають, що, на перший погляд, дві зупинки — це мізерія порівняно з ремонтом дитсадка і початкової школи, встановленням дитячого майданчика, тренажерів, що зроблено стараннями влади.
— Але в спорудження цих зупинок вкладено любов до свого села, в якому ми народилися, виросли. Тепер люди чекатимуть на автобус у затишних і гарних міні-будиночках. Ми переконалися, що треба самим бути більш активними, а не вижидати, поки тобі хтось щось привезе і зробить, — підсумувала голова сільського комітету «Надія» Галина Люлько.
Якщо жителі це зрозуміли, то будуть жити і процвітати наші села, і вони мають гарне майбутнє.
