«Смак Вікторії розрізню із заплющеними очима»

Поліська весна була з морозами. Літні дні віяли то прохолодою, то теплом. Лише серпень подарував зо два тижні спекотних днів. Осінь прийшла з дощами та сльотою. Тож довелося докласти максимум зусиль, щоб досягти успіхів, але, повірте, результат того вартий. І найкраще серед помідорів проявив себе сорт Вікторія.

Доглядати за помідорами дуже цікаво. Вони для мене як живі істоти, я навіть розмовляю з ними. Спілкуючись із городниками-любителями, так само закоханими в цю справу, ми ділимось досвідом, обмінюємося сортами. І що цікаво, як показує практика, не всім томатам із південних регіонів підходить наш поліський клімат. Але ті, що пройшли гарт на нашій грядці, комфортно себе почувають і на півдні, і на півночі, і на сході.

Одним із таких сортів, що дістався мені за обміном, є Вікторія. Три роки поспіль він незмінно радує гарним урожаєм і виходить переможцем за різних стресових погодних умов. Він перемагає фітофтору і витримує спеку. Грядка з цими томатами просто милує око: кущі низенькі, розлогі і з міцним стеблом, усі у зав’язі. Плоди добірні, червонобокі, масою 100 –110 грамів. Насіння у них мало (та все ж я заготовила його чимало). А які вони смачні! Серед розмаїття своїх сортів я можу розпізнати їхній смак із заплющеними очима.

Вікторія — ​справжній лідер серед надранніх томатів. Його плодами моя сім’я починає смакувати чи не найперше і споживаємо протягом усього сезону. Крім того, я мала змогу законсервувати, засолити, ще й соку заготовити.