Три дні народження весільного маршу

Мелодія, без якої не обходиться жодна шлюбна церемонія, має аж три дні народження.

Її автор Якоб Людовік Фелікс Мендельсон–Бартольді (його зазвичай називали просто Феліксом Мендельсоном) народився у 1809 році у сім’ї багатого банкіра і з дитинства захопився музикою. У домі Мендельсонів–Бартольді бували відомі люди того часу (філософ Фрідріх Гегель, композитор Карл Цельтер, поет Йоганн Гете, композитор Карл фон Вебер), і спілкування з ними мало вплив на талановитого хлопчика. Уже 9–літнім він виступив як піаніст, через рік дебютував як вокаліст, тоді ж почав писати перші власні музичні твори. У сімнадцять Фелікс написав увертюру «Сон літньої ночі».

Але вперше вона прозвучала лише через шістнадцять років, коли на замовлення короля Пруссії композитор створив мелодію до спектаклю «Сон літньої ночі» за п’єсою Вільяма Шекспіра і додав, зокрема, й «Весільний марш». 14 жовтня 1843 року відбулася прем’єра у німецькому місті Потсдамі. Під музику у виставі одружувалися віслюк та зачарована королева Тітанія.

Королівський шлюб тривав 30 років, у пари народилося четверо синів та стільки ж дочок.

2 липня 1847–го марш Мендельсона вперше заграли на весіллі Тома Даніела та Дороти Кар’ю в англійському містечку Тівертон, і цю дату вважають другим днем народження мелодії. Автор не дожив до піку слави свого творіння, бо помер 4 листопада того ж року.

Лише через одинадцять літ марш здобув справжню популярність. 25 січня 1858 року він звучав на весіллі прусського кронпринца Фрідріха Вільгельма IV та англійської принцеси Вікторії Адельгейд. Саме наречена вибрала цю урочисту і зворушливу музику, аби вона лунала, коли молодята виходитимуть із церкви. Їй тоді було лише 14, нареченому — 24. З тих пір бравурний та радісний марш Мендельсона утвердився як весільний. Той королівський шлюб тривав 30 років, у пари народилося четверо синів та стільки ж дочок.

До речі, одруження самого композитора має містичний відтінок. Подорожуючи, у Ватикані він «закохався» у картину Ніколи Пуссена «Свята Сесілія» (на фото). На ній була зображена покровителька музики біля клавікорда. Фелікс вирішив, що колись зустріне таку саму Сесілію, яка й буде його дружиною. Так і сталося. У Франкфурті–на–Майні він познайомився з дівчиною, яка була схожа на образ із картини Пуссена і яку на французький манір звали Сесіль. З нею й одружився Фелікс. Проте на їхньому весіллі марш Мендельсона не звучав. 

Тарас СТЕПАНЮК