І нащо бабі у Європу?!

Народна мудрість говорить: «Хто рано встає, тому Бог дає». Якби ж то... У мене закінчився термін дії закордонного паспорта, я не поспішала з отриманням нового біометричного, бо знала, що коштує він недешево та й лякали довжелезні «живі» черги за ним, а кількість талонів була обмеженою і щораз іншою. Все ж набралася відваги й вирішила спробувати на собі всі процедури ходіння і стояння на холоді, дощі зі снігом та іншій негоді. Чую сердите: мовляв, нащо тобі, бабо, в ту Європу? Сиди вдома і чекай погоди. Та ні ж бо — у мене родина за кордоном, хочеться, бодай, на свята в гості. Ще беру участь у просвітницьких заходах, які проводить Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка в Луцьку. Час від часу запрошують з концертними програмами і польські побратими. Без паспорта кордон не перейти.

Чую сердите: мовляв, нащо тобі, бабо, в ту Європу? Сиди вдома і чекай погоди.

Ось і стала щодня будити себе ще вночі й пішки йти до центру, бо транспорт на той час ще «спав». І як не старалася прийти якомога раніше, однак у черзі опинялась то 58-ю, то 103-ю, а талонів видавалося менше. У приміщенні ЦНАПу (Центр надання адміністративних послуг) стоїть термінал. Поцікавилась, яка його роль. Виявляється, записуватися на подачу документів для вітчизняного паспорта. Ти диви?! Цивілізація. А чому такого нема на біометричний? Кому вигідні ці черги, чи ми вже без них не можемо? Я набралася терпіння і талончик таки отримала, за «надцятою» спробою. Тепер знову чекатиму, коли ж нарешті отримаю омріяний біометричний паспорт? Своїми спостереженнями у черзі поділилася заслужена артистка України Галина Кажан.