«У 1942 році Леонід Кравчук із товаришем наколядували 40 карбованців»
Таке повідомлення за часів німецької окупації опублікувала газета «Волинь». Це була перша згадка у пресі про майбутнього Президента України
Здається, про Леоніда Макаровича вже все переписано! Та чи насправді ми все знаємо про нього? Наприклад, дату хрещення, хрещених батьків, про вінчання батьків, родовід? Принаймні такої інформації не зустрічали, тому провели з онуком власне розслідування
Головний ідеолог України народився у глибоковіруючій сім’ї
За це дослідження ми взялися після того, як онук Андрій, учень Рівненського обласного ліцею, потішив другим місцем на обласній олімпіаді з історії. Тому, щоб закріпити його захоплення історією, запропонував дослідити родовід першого всенародно обраного Президента України Леоніда Кравчука.
— Ого! — відразу почув його здивування й захоплення від несподіваної пропозиції. — А як це зробити, дідусю? Ми що, поїдемо в Київ до Леоніда Макаровича розпитувати про його рідних?
— Ні, Андрійку, все значно простіше, — заспокоїв я онука. — Адже він народився в передмісті Рівного, у селі Великий Житин, тобто неподалік від твоєї квартири. Тож почнемо наше дослідження з Рівненського обласного архіву і спробуємо там знайти запис про народження Леоніда Кравчука.
Андрій уже й сам мріяв побувати в ньому, адже як майбутньому історику без архіву?
Як правило, шукати відомості про далеких предків доводиться в метричних книгах. Метрична книга — то церковний документ, ведення якого перебувало у віданні священнослужителів. Вона була розрахована на один рік і мала три розділи, в яких реєструвалися дані про народження (хрещення), церковний шлюб та померлих. У кінці книги зазвичай були підсумки про кількість народжених, вінчань та смертей у парафії.
Перед тим, як іти в архів, провели підготовчу роботу. Відомо, що Леонід Макарович народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин тепер Рівненської області. Тож з допомогою інтернету знаходимо, що в цьому селі є православна Михайлівська церква. А далі в «Зведеному каталозі метричних книг, що зберігаються в державних архівах України» відшукуємо опис метричних книг Михайлівської церкви, які збереглися в архіві. На жаль, їх зовсім небагато. Однак за 1934 рік (коли народився Леонід Кравчук) — метрична книга збереглася.
Мама дуже хворобливо сприймала те, що я атеїст. Вона завжди старалась посадити мене під образами і говорила: «Сядь, там тобі зручніше буде». Я бачив її маленьку хитрість і не суперечив. А коли я сідав, вона раділа.
Нарешті в архіві (після майже годинного очікування в тісному читальному залі) принесли наше замовлення — метричні книги. З трепетом оглядаємо велику за розміром книгу в синій картонній обкладинці. Виявилося, що в ній докупи зшиті метричні книги за 1924–1934 роки, тобто за 11 літ. Відразу шукаємо книгу за 1934–й, щоб скоріше побачити запис про народження майбутнього Президента України, дізнатися дату його хрещення та імена хресних батьків. На жаль, наші сподівання виявилися марними, адже в книзі не було першого розділу, тобто… про народження. І не лише в метричній книзі за 1934 рік, але й у всіх одинадцяти! Тож, напевно, у такий спосіб за радянських часів прибрали відомості про хрещення в церкві головного атеїста Радянської України — завідувача ідеологічного відділу, потім секретаря, другого секретаря, а згодом — члена Політбюро ЦК КПУ Леоніда Кравчука?! Знищені вони чи перенесені в інший (ще й досі засекречений) фонд — не відомо. Принаймні відповіді від працівника архіву ми не отримали.
Згадуючи дитячі роки, перший Президент України Леонід Кравчук розповідав, що народився у віруючій селянській родині. «Батьки мої — як і дід Олексій — були людьми глибоковіруючими. У хаті — дідовій і потім у батьковій — завжди висіли ікони, лампади. Мене хрестили, у церкву, як підріс, завжди ходив і ходив із задоволенням. І я тоді вірив у те, у що вірили мої батьки, дід, односельці».
Ходив маленький Льоня і колядувати. Про це навіть є підтвердження у газеті «Волинь», що виходила під редакторством знаменитого Уласа Самчука. У номері за 15 січня 1942 року писалося: «Село Великий Житин біля Рівного в Різдвяні свята оживлялось українською колядкою. Діти, молодь і старші колядували на Український Червоний Хрест. Церковний хор Великого Житина заколядував 931 карбованець. Свідомі діти українського села М. Турченюк і Л. Кравчук заколядували на Український Червоний Хрест 40 карбованців». До речі, то була перша згадка імені майбутнього Президента в пресі.
«Мама дуже хворобливо сприймала те, що я атеїст. Вона завжди старалась посадити мене під образами і говорила: «Сядь, там тобі зручніше буде». Я бачив її маленьку хитрість і не суперечив. А коли я сідав, вона раділа. Вона намагалася зняти з мене, в її розумінні, вину за те, що я на своїй роботі відповідав за атеїстичну роботу».
Як пише Валентин Чемерис у книзі «Президент» (1994), з тими думками і помислами, з просвітленою душею, наче щойно він посидів у матері на покуті, Президент і говорив до своїх співплемінників: «Звертаюся до вас, громадяни України, і наших співвітчизників за кордоном з нагоди Святого Христового Воскресіння. Нехай цей світлодайний день наблизить нас одне до одного, з’єднає щирою молитвою за оновлення нашої Вітчизни. Нехай високі слова: «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» — увійдуть віднині в душу і серце кожної людини, озвуться добром, злагодою, любов’ю, стануть закликом до вільної праці в ім’я нашої незалежної Держави! Христос воскрес — Україна воскресла!»
Закінчення у наступному четверговому номері «Волині» 1 лютого
Петро КРАВЧУК, краєзнавець
Андрій КРАВЧУК,
учень 9 класу Рівненського обласного ліцею
