Маріїні рушники — символи України
Рушники, сорочки, блузки, серветки, скатертини, подушки і подушечки, вишиті різнокольоровими нитками, — захоплення прийомної матері із села Сьомаки Луцького району Марії Прус. У хвилини радості й смутку, бо життя ж таке, купається її душа у вишиванках. Не тільки сама захоплюється цим мистецтвом, а й спонукає до цього своїх дітей – рідних та прийомних, хоча, зізнається, що всі вони — рідні. 2003 року сім’я Прусів першою у Луцькому районі взяла на виховання дітей. Таких — десять, з непростими долями, позбавлених батьківського піклування, пройшли через їхні душу і серце.
Якось в одній із установ побачила рушник із вишитими словами: «ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ», з Гербом України та її оберегом – червоною калиною. Автор – Марія Прус. При нагоді поцікавилася у добродійки Марії його історією.
— Вишиваю, скільки себе пам’ятаю, у тому числі — й рушники. А ось такий «народився» у перший рік незалежності України, 1991–го. З українською символікою вишила сім. Тепер вони — у сільській світлиці села Сьомаки, в обласній організації Союзу українок, в обласному військовому ліцеї з посиленою фізичною підготовкою, в якому навчався наш прийомний син Артур, у Торчинському історичному музеї імені Григорія Гуртового та інших гідних місцях. Зараз вишиваю восьмий, бо відчуваю, що, побачивши такий рушник, люди задумаються над долею нашої країни.
Придивляються діти до маминих шедеврів і самі беруть у руки голку та самостійно вчаться класти хрестик до хрестика. З вишивальницею і мамою спілкувалася Ніна Коструба.
