Національну гордість росіян із винограду не зробиш

Вважають, що саме великий хімік під час наукових дослідів виявив незвичайні властивості водно-спиртового 40-відсоткового розчину щодо впливу на живі організми. І нібито Менделєєв розробив рецептуру «Московської особливої», яку у 1894 році уряд запатентував як російську націо­нальну горілку. Хоча це лише міфи. Насправді вчений не брав участі у створенні національного напою. І в роботах Менделєєва немає жодних даних про вивчення біохімічних властивостей спиртоводних розчинів.

У роботах Менделєєва немає жодних даних про вивчення біохімічних властивостей спиртоводних розчинів.

А сорокавідсоткове співвідношення — результат не дослідів хіміка, а наслідок заокруглення раніше прийнятого еталону у 38 відсотків. До середини ХІХ століття міцність напою в Росії визначали підпалом. Дві склянки хлібного вина (так тоді називали міцненьку) нагрівали до початку кипіння і підпалювали. Якщо після завершення горіння решта рідини поміщалася у склянку, то напій вважали якісним. Його називали полугаром. Він мав 38 відсотків і це й була базова нормативна одиниця міцності горілки. З1817 року норматив став рекомендованим, а з 1843-го — офіційно затвердженим.

Пізніше міністр фінансів Росії Михайло Рейтерн запропонував округлити 38 до 40. По-перше, так було зручніше підраховувати обсяги виробництва та сплачені акцизи. По-друге, два «зайві» градуси гарантували, що попри традиційну «усушку та утруску» споживач отримає звичні

38 від­­­­­­сотків, тобто якісний напій. Норму закріпили 6 грудня 1886 року в статуті про питейні збори. Так у життя росіян прийшла 40-градусна горілка.

Вона і досі займає там вагоме місце. Роль оковитої для росіян годі переоцінити: і в повсякденному житті, і на війні, і в політиці, і ще в багатьох сферах. Наша північно-східна сусідка традиційно входить до числа країн, де споживають найбільше алкоголю на душу населення. Наприклад, у 2010 році Росія займала 4 місце за кількістю спожитого чистого спирту на одного жителя віком понад 15 років (15,1 літра). Притому Україна втекла недалеко — 13,9 літра і 6 місце.

У 1980-х роках Польща намагалася відсудити в СРСР право на торгову назву «горілка». Проте завдяки дослідженням історика кулінарії Вільяма Похльобкіна вдалося довести, що оковиту на території Росії почали робити раніше, і виграти спір. Країни так званого горілчаного поясу (де її споживають більше, ніж вина чи пива), які входять в ЄС, енергійно протидіють спробам продавати під назвою горілка вироби на основі виноградної сировини. Мовляв, горілкою можна називати лише напої із зерна, картоплі та цукрових буряків.

Тарас СТЕПАНЮК