Мурашник, у якому кожен сам за себе
Моє знайомство із сусідами, що орендують квартиру поверхом вище, почалося не зі спільного чаювання, а з великого потопу, на ліквідацію наслідків якого довелося використати 14 резервуарів. Пам’ятаю, тоді лише синові було весело, адже коли ще трапиться нагода ловити струмки справжнього дощу в коридорі машинками з причепами і бігати в шкарпетках по калюжах?
Одне із перших вражень, яке свого часу справило на мене місто, — людська відчуженість. Як це навіть не знати, як звуть тих, хто живе у тебе за стіною? У селі сусіди не лише добрі знайомі, а часто бувають справжніми друзями. Вони перші прибіжать допомогти, якщо трапилося нещастя, їх беруть за кумів і кличуть на весілля, коли в родині радість.
А тут хіба привітаєшся, як разом у ліфті їдеш. Так хоч орієнтуєшся, хто на якому поверсі живе. Більше дізнаєшся про людей, добровільно-примусово слухаючи їхнє життя через стіни, підлоги й стелі. Колись гостювала в мене подруга. Було літо, вікна відчинені. Вона дивується, як добре на 7-му поверсі чути гавкання собак. «Та то ж пес у сусідів зверху, — кажу. — Будить нас постійно, бо дуже чути, як вранці шкребе кігтями по паркету». Сміх бере: почуваєшся Шерлоком, коли висновки робиш із таких дрібних деталей, ніби складаючи пазл.
І стає не по собі, коли о 4.20 ранку прокидаєшся від криків, бо сусіди чаркували всю ніч і влаштували розбірки. Бігають, дверима гупають, обзивають одне одного, на чому світ стоїть. Хтось із мешканців будинку не витримує і стукає по батареях. Сусіди на мить заспокоюються, розуміючи, що можуть викликати поліцію, потім далі сваряться, зрештою стихають. «Нарешті повкладалися», — ти знову Шерлок, але невиспаний, бо вже майже шоста і час починати збиратися на роботу. Навіть не здогадуєшся, що наступної ночі у них настане бурхливе примирення і про їхнє палке кохання також усім миром дізнаються...
Ще одна знайома для кожного жителя багатоповерхівки ситуація — ремонт у сусідів. Коли починають розбивати стіни і не стихає перфоратор…
Ще одна знайома для кожного жителя багатоповерхівки ситуація — ремонт у сусідів. Коли починають розбивати стіни і не стихає перфоратор… Розумієш, що інакше бути не може, бо і сам так робитимеш, і сусіди терпітимуть. Найгірше, коли в тебе, наприклад, мала дитина, а надворі погана погода і мусиш весь день шукати десь тихого кутка, де б мале трохи відпочило.
Тоді думаєш, як добре жити в своєму будинку, де ніхто тобі дискотеку серед ночі не влаштує, де нема загадженого під’їзду і ліфта, в якому сусідський собака призвичаївся дорогою на ранкову прогулянку не раз справляти нужду.
Звісно, не будемо чесати всіх під один гребінець: є й у містах здружені сусіди, які можуть разом і двір прибрати, і в під’їзді лад навести, і про ваш спокій подумати, перш ніж починати «дебоширити», є і в селах вороги через паркан, що роками не розмовляють. Але так хочеться елементарного взаєморозуміння і поваги…
