«Мабуть, те, що відчуває дитина в утробі матері, я відчув у стані невагомості!»
Леонід Каденюк першим у космосі заспівав «Ще не вмерла України…»
Єдиний український зореплавець відлетів у засвіти. Він помер раптово на 68-му році життя у столичному парку Царське Село
Леонід Каденюк дуже любив бігати, щоб тримати себе у гарній фізичній формі й доброму настрої. Декілька років тому встановив ще один особистий рекорд — здолав символічний екватор Землі, 41 000 км. «Я пробігаю по 10 км 3 – 4 рази на тиждень. Щоразу, починаючи з 1983–го року, записую, скільки кілометрів осилив, – розповідав зореплавець. – Це найдемократичніший вид спорту, він дає навантаження на всі групи м’язів, а також створює «здоровий» стрес для всього організму». Та цього разу, на жаль, його серце не витримало ранкової пробіжки неподалік власного дому. Життя Героя України, генерал–майора авіації першого і наразі єдиного космонавта незалежної України, зупинилося раптово. Лікарі «швидкої», що прибули на виклик, уже нічого не могли вдіяти, лише зафіксували смерть Леоніда Каденюка.
Я не можу зірвати листочок з дерева, тому що відчуваю – він живий.
Легендарний українець народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Чернівецької області в сім’ї вчителів. Ще у дитинстві захопився мрією про небо і зорі, й усе життя наполегливо йшов до її наближення. У 1995–му відібраний в групу астронавтів Національного космічного агентства України. Після підготовки в NASA з 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив політ на американському БТКК «Колумбія». Там наш земляк протягом майже 16 діб виконував біологічні експерименти спільного українсько–американського дослідження – запилення ріпи, сої і моху.
Леонід як справжній патріот полетів у Всесвіт із синьо–жовтим прапором, і завдяки йому в 1997 році вперше наш славень пролунав над усією планетою. А ще під мелодію Українського гімну команда двічі прокидалася – Каденюк, коли приходила його черга, обирав цю мелодію як сигнал, який будив екіпаж.
Опинившись у космосі, Леонід Костянтинович вирішив використовувати кожну вільну хвилину польоту для того, щоби занотувати спонтанні дослідження, які несподівано спадали на думку. Тож таємно від колег–іноземців вивчав вплив гравітації на людину, а ще фотографував планету Земля – це було його найбільшим захопленням. «Мабуть, те, що відчуває дитина в утробі матері, я відчув у стані невагомості!» – зізнавався астронавт.
А ще у відкритому безмежному просторі він побачив Бога. «Американський астронавт Джон Глен, який удруге побував на орбіті у 77–річному віці, казав: «Коли я дивлюся в ілюмінатор і бачу створене, у Бога не вірити неможливо». Саме таке враження й на мене справило все, що я там побачив. І мимоволі замислюєшся, що без стороннього Розуму наша планета з’явитися не могла», – розповідав буковинець.
Свої спогади про Всесвіт Леонід Каденюк опублікував у книзі «Місія – космос». Написав її самостійно, без допомоги письменників чи журналістів. І більшу частину тиражу передав сільським бібліотекам. «Людина, яка побувала в космосі, зробила крок в інший вимір… Я не можу зірвати листочок з дерева, тому що відчуваю – він живий. Рідна планета стає чимось більшим», – це хотів донести до землян Каденюк–письменник.
Раніше віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко запропонував перенести відзначення Дня космонавтики з 12 квітня на 19 листопада, коли у безмежжя Всесвіту полетів Леонід Каденюк.
