Батько водневої бомби – львів’янин Станіслав Улам

Вчився у геніїв і навчав президентів

Станіслав, син відомого львівського адвоката єврейського походження Юзефа Улама, із зацікавленням слухав лекції у місцевій Політехніці з теорії ймовірності вже у… 12 років. Тож не дивно, що на математичний факультет цього університету вступив одразу на 2-й курс. Але там йому було нудно. Та молодий учений знайшов вихід своїй науковій енергії: приєднався до кола знаменитих математиків, які «засідали» у Шотландському кафе, що розташоване на теперішньому бульварі Шевченка. Це була без перебільшення легендарна тусовка і легендарне місце, тому навіть дивно, що воно досі не є як слід розкрученою цікавинкою туристичного Львова. Так от, група вчених збиралась у цьому кафе за кавою, а частіше за бренді, і влаштовувала інтелектуальні «ігри» — ​ставила собі складні математичні завдання і намагалась їх вирішити. Згодом Улам згадував, що одна з найдовших таких азартних наукових сесій тривала аж 17 годин поспіль! Спочатку товариші-учені писали олівцем просто на столі, витираючи написи, а потім завели спеціальну товсту книгу, яку ховали у кафе. «Винос» книги офіціантом був ритуалом. Цінні записи вдалось врятувати під час Другої світової війни, і потім Улам їх видав.

У 1952-му робота над створенням водневої бомби у США (проект «Супер») застопорилась через те, що вчені не знали, як запалити водневе паливо. І саме Станіслав Улам знайшов вихід.

Словом, трохи ледачкуватий, як згадували його друзі, але з украй нестандартним мисленням Станіслав Улам у 1932-му, коли йому виповнилось усього 23, уже представляв тогочасну Польщу на міжнародному конгресі математиків. А ще через рік він став доктором наук. Його помітили у світі і 1935-го львів’янин отримав запрошення з американського Прінстонського університету, яке з радістю прийняв. У США він познайомився із провідними математиками, які працювали в цій країні, включаючи Альберта Ейнштейна, лекції якого відвідував. Розповідають, що ламаною англійською видатний учений високо оцінив математичні здібності Улама. 30-річного Станіслава запросили викладати у Гарварді. І тут його учнем став майбутній президент Штатів Джон Кеннеді. Ця історія мала цікаве продовження, але про це — ​трохи далі.

Про Львів Станіслав не забув. Він не тільки привозив у рідне місто знаменитих американських учених, які читали тут лекції, але й залучив деяких із них до посиденьок у Шотландському кафе.

Усе перервала Друга світова війна. Буквально за кілька тижнів до її початку Станіслав разом із братом Адамом, який став відомим у світі совєтологом, отримали дозвіл на проживання у США. Але великій львівській родині вченого не пощастило — ​більшість його рідних загинули в нацистських газових камерах.

Не бомбою єдиною…

Станіслав, прагнучи помсти, хотів піти до війська, але його не взяли через поганий зір. Натомість у 1943 році зробили іншу пропозицію — ​брати участь у так званому Манхеттенському проекті — ​створенні атомної бомби. І якщо в цьому випадку він був одним із багатьох, хто доклав сил до успішного випробування найпотужнішої зброї, то вже у роботі над водневою бомбою Станіслав Улам став ключовою фігурою. Тому в патенті про її винахід значиться і його ім’я.

У 1952-му робота над створенням водневої бомби у США (проект «Супер») застопорилась через те, що вчені не знали, як запалити водневе паливо. І саме Станіслав Улам знайшов вихід. Як згадувала його дружина, француженка Франсіс, вирішення проблеми прийшло до нього уві сні… Незабаром витвір Улама випробували в Тихому океані. Вибух водневої бомби був у 700 разів потужніший за вибух у Хіросімі та буквально стер із лиця Землі тихоокеанський острів діаметром в одну милю.

Створення водневої бомби, численні математичні новації — ​далеко не єдині наукові досягнення вченого. У 1960-х Улама також залучили до розробки космічної технології і космічного корабля «Оріон». Відразу після перемоги його колишнього учня Джона Кеннеді на президентських виборах науковий радник нового глави Білого дому зателефонував Уламу з питанням: «Що сьогодні є найбільш важливим державним науковим проектом, якому президент повинен приділити найбільше уваги?» «Як щодо польоту на Місяць?» — ​відповів Улам. Кілька тижнів потому Кеннеді в інавгураційному зверненні поставив завдання перед країною — ​політ на Місяць через 10 років.

…Помер знаменитий львів’янин у 1984 році. Його поховали на батьківщині дружини — ​у тіні Ейфелевої вежі на відомому паризькому цвинтарі Мон Парнас, поруч із Гі де Мопассаном, Жан Полем Сартром та іншими відомими людьми.