Наші консультації 07.02.2018, 08:35

Екзотична птахоферма директора центру зайнятості

Ківерчанин Микола Музичук має цілу колекцію рідкісних порід пернатих

Серед його домашнього птаства тільки голубів різних порід — два десятки. Окрім цього, ще є фазани, індійські павичі, мускусні качки, кури пухові та китайські кохінхіни. Очільник Ківерцівського центру зайнятості Микола Музичук опікується не лише безробітними волинянами, але й незвичайними птахами. Ми побували в нього в гостях і на власні очі побачили, як живеться екзотам на Волині

Пан Микола зустрічає нас у дворі й розпочинає екскурсію своїм «пташиним царством»:

– Вирощую індиків англійської породи. Така птиця добре росте, може набрати до 30 кілограмів, – розповідає господар. – Також тримаю мускусних качок. Вони дуже невибагливі, достатньо зілля кинути чи трави. Їм не треба ніякої водойми, а найголовніше, що не кричать, навіть коли голодні.

За його словами, у світі є чимало порід курей. Він уже також мав різних. Зараз зимують у нього кури пухові, білі, як м’ячики, та китайські кохінхіни. Планує розвести німецьку породу домінант. Мають привезти пару цих домашніх птахів. Така курка дуже плодовита й несе 270 яєць на рік.

Далі прямуємо до клітки з голубами, і господар показує нам таку рідкісну породу, як якобінець. За його словами, якось возив їх на виставку у Львів, то до нього потім у Ківерці приїхали люди, котрі зацікавилися ними, й умовили продати. У сусідньому вольєрі живуть поштові спортивні голуби.

У птахівників найбільша проблема – кваліфікована ветеринарна допомога. Немає фахівців. У Ківерцях знають, як лікувати свиней, корів та коней. У Луцьку спеціалісти займаються котами й собаками, а птахами нема кому.

– Вони мають неймовірну пам’ять та добру орієнтацію в просторі. Я їх випускав у Львові, а через кілька годин вони повернулися додому, – розповідає Микола Євгенійович. – Спробував і на більшу відстань. З Києва відправив 8 голубів, то в Ківерці прилетіло троє. У дорозі різне буває. До мене також прибився один птах. У того голуба на одній лапці кільце з Франції, а на другій – з Румунії.

У наступному вольєрі поселилися фазани, причому всі різні: мисливські, срібні та золоті. А зверху красуються голуби, які називаються англійські дутиші.

Хазяїн говорить, що любов до них у нього ще з дитинства, передалася від діда та батька. Тепер свої практичні знання пан Микола має кому передати. Перший помічник на птахофермі – восьмирічний онук Денис, який живе неподалік, але кожного дня приходить допомагати дідусеві.

– Такі голуби називаються кучеряві, вони надзвичайно рідкісні, – продовжує Микола Євгенійович нашу екскурсію й показує біло–коричневих красенів. – Мені парочку навіть з АТО привіз й подарував наш воїн–ківерчанин. Розповідав, що знайшов їх на руїнах. Так птахи з Донбасу стали «волинянами».

Далі — вольєр, у якому красуються індійські павичі. Щоправда, розкішного хвоста ми не змогли побачити, бо самець на осінь пір’я втрачає, а з весни починає рости нове. Й так кожного року.

Уже на закінчення пізнавальної екскурсії господар демонструє ще один цікавий екземпляр:

– У мене в котельні живе білий павич. Таких немає навіть у зоопарку. Від оцих моїх яскравих індійських птахів народився альбінос. Я читав в інтернеті, що це буває вкрай рідко. Не знаю, що з нього буде, але росте.

Якихось особливих секретів в утриманні екзотичних пернатих у пана Миколи немає. Треба зо дві години, щоби погодувати все «пташине царство», яке за день з’їдає відро зерна, окрім цього, ще додає кукурудзу та овес. Але головне – асортимент, наголошує він. Тому щойно весною з’являються перша кропива та молочай, вони їх залюбки їдять. Свіжа зелень для птахів – найкращі вітаміни. І обов’язково має бути в раціоні домашній сир, адже це природний кальцій. Тоді молодняк виросте міцним та здоровим.

– Коли став їздити на виставки, і познайомився з такими самими ентузіастами, як і я. Хочу акцентувати увагу, що у птахівників найбільша проблема – кваліфікована ветеринарна допомога. Немає фахівців. У Ківерцях знають, як лікувати свиней, корів та коней. У Луцьку спеціалісти займаються котами й собаками, а птахами нема кому. Скільки в мене пропало фазанів та інших рідкісних порід. Вісім років тому в Тернополі зустрівся з волинянином, професійним ветеринаром Ігорем Сосовським із Рожища. З тих пір стали спілкуватися. Коли якась біда з моїми птицями, то звертаюся до нього.

Микола Музичук уже давно виношує ідею створити асоціацію птахівників Волині. Йому навіть пропонують її очолити. Але він не береться, бо з ранку й до вечора на роботі – на державній службі. А потрібна людина, яка б мала вільний час та бажання.

– У Тернополі, Рівному та Львові є такі громадські організації, вони проводять виставки та ярмарки, ми до них їздимо щось купити чи обміняти, поділитися досвідом, – бідкається пан Микола. – А волинські ентузіасти зустрічаються у першу неділю кожного місяця в Ковелі, бо це географічний центр області. Але то стихійне зібрання. Тому через газету «Волинь–нова» хочу звернутися до колег–птахівників із пропозицією створити власну організацію. Чому б не об’єднати наші зусилля?