Він привів Європу у Луцьк, а Луцьк — у Європу
Перші роковини відходу у Вічність міського голови Миколи Романюка стали нагодою подумати про те, наскільки все дійсно пізнається у порівнянні. Минув рік — і навіть критично налаштовані лучани побачили, яку людину втратило місто 3 лютого 2017-го. Микола Ярославович був унікальним мером. Своєю людяністю та професіоналізмом поставив таку високу планку міського голови, яку навряд чи хтось зможе взяти найближчим часом
На знак вдячності за зроблене редакція газети «Волинь-нова» посмертно вшанувала Миколу Ярославовича престижною премією «За служіння суспільству» імені Степана Сачука, яку вручили дружині Марії. А сьогодні хочемо згадати про головні справи Миколи Романюка для обласного центру Волині, завдяки яким він увійшов в історію
Справа 1 — Микола Романюк подбав про те, щоб місто розрахувалося зі старими боргами. Одним тільки банкам повернули 78 мільйонів. Лучани вже давно забули (а більшість, мабуть, і не знали), під які проекти позичалися гроші, а місто все віддавало борги, залізаючи в кишеню майбутнім поколінням. Микола Романюк зумів зняти з Луцька кредитний зашморг. Допоміг у цьому досвід роботи у великому банку і особиста господарська жилка. Міський голова вирішив, зокрема, питання з тролейбусним депо, в якому мертвим вантажем стояли маршрутки–«п’ятнадцятки» та інший транспорт вартістю 19 мільйонів.
Переселенка з Луганська Олена Черенкова напередодні Дня Луцька у 2015-му освідчилася місту у коханні. Він для неї, як маленький Париж — вишуканий та комфортний.
Справа 2 — Луцьк отримав кошти на модернізацію. Вперше за багато літ у бюджеті розвитку з’явилися гроші. Відкривалися амбулаторії і групи в дитячих садках. Лучани побачили роботи на дорогах, вулицях, прибудинкових територіях. Гроші на це надходили із двох джерел — від децентралізації та міжнародної співпраці. І якщо коштами від першого джерела могли похвалитися всі обласні центри, то друге було винятково заслугою міського голови. За час першої каденції Миколи Романюка Луцьк виграв 8 із 20 поданих міжнародних проектів. Тільки у 2013–2014 роках ці гранти принесли місту 700 тисяч євро.
Справа 3 — Микола Ярославович розпочав революцію в комунальній сфері. Великою проблемою для міста були застарілі мережі тепло- і водопостачання — 50% труб водоканалу зносилися. Їхня заміна коштувала б 100 мільйонів гривень. Виділити одномоментно такі гроші з міського бюджету нереально, тому влада Луцька розпочала співпрацю з такими фінансовими інституціями, як Північна екологічна фінансова корпорація (НЕФКО), Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Наприклад, із НЕФКО була підписана угода на 500 тисяч євро. «Після капітального ремонту мереж Луцьк зможе спокійно жити 20–30 років, не потерпаючи від надзвичайних ситуацій у комунальному господарстві», — казав Микола Романюк.
Справа 4 — лучани стали незалежними від чиновників. Після відкриття Центру надання адміністративних послуг (ЦНАПу) людям не треба оббивати пороги бюрократичних кабінетів. Виробити паспорт, зареєструвати майно, земельну ділянку, взяти дозвіл чи довідку у ЦНАПі можна в найкоротший термін. Перед працівниками ставиться завдання надати послугу за 15 хвилин. А таких послуг у переліку Центру майже 300.
Справа 5 — транспорт. Мова йде про тролейбуси з логотипом «Луцьк електрік транспорт». Міська влада закупила ці машини у польському Любліні за невеликі гроші. Вони не забруднюють атмосферу, часто ходять, дотримуються графіка. Проїзд у них вдвічі дешевший, ніж у маршрутці. Хто скаже, що в цьому немає нічого особливого, мабуть, давно не виїжджав за межі області. Бо у деяких регіонах уже забули, що тролейбуси взагалі існують. Там місцева влада віддала пасажирські перевезення приватникам, а вони обмежили рух до 9–ї години вечора. А в Луцьку електротранспорт ходить мало не до півночі.
Справа 6 — місто стало справді європейським. Відкриття зоопарку, реконструкція залізничного вокзалу, освітлені «зебри» пішохідних переходів, облаштовані зупинки, вимощені кольоровою бруківкою вулички — вся ця «Європа» з’явилася в Луцьку завдяки Миколі Романюку. А бути схожим на Захід — саме те, чого дуже хотіли наші громадяни. Щоправда, лучани за буденними клопотами часто не помічали, як мінялося місто. І тоді на допомогу приходили люди «з боку». Такі, як переселенка з Луганська Олена Черенкова, котра напередодні Дня Луцька у 2015–му освідчилася місту у коханні. Він для неї, як маленький Париж — вишуканий та комфортний.
Справа 7 — патріотизм. У найважчі моменти історії міська влада Луцька, яку уособлював Микола Романюк, була з народом. Коли розстрілювали Майдан, почалася війна на Сході, мерія обласного центру робила все можливе, щоб підтримати патріотів та їхні родини. Він очолював делегації з Луцька, які возили допомогу у зону АТО, тримав зв’язок із сім’ями загиблих. Хоронили героїв — Микола Романюк був на всіх похоронах, за винятком одного — мав тоді закордонне відрядження. Три роки тому на Покрову, у День захисника України, у Гаразджі освятили мармурові постаменти 25 полеглим солдатам, встановлені з ініціативи міського голови. Та й пам’ятну дошку Небесній сотні і героям АТО у центрі Луцька відкрито також завдяки Миколі Романюку.
