Сумний казкар, що втікав від кохання

Психологи стверджують, що Андерсен був невротиком і страждав на різні фобії. Частково це пояснюється важкою спадковістю — ​його дід був психічно хворим, мати багато пила і померла від білої гарячки. Біографи характеризують Андерсена як депресивну, неврівноважену, неспокійну і дратівливу людину, до того ж він — ​іпохондрик — ​постійно боявся захворіти і безпідставно знаходив у себе симптоми різних недуг.

У письменника було безліч фобій. Він боявся бути похованим заживо і під час хвороби завжди залишав записку на столику біля ліжка, щоб нагадати про те, що він насправді не мертвий, навіть якщо так може здатися. Андерсен також боявся згоріти під час пожежі і бути отруєним. З роками його підозрілість посилилася.

Любовні історії в його житті були такими ж сумними, як у казках.

У дитинстві Ганс часто грався ляльками, був дуже м’яким і нерішучим. Пізніше він сам зізнавався в подвійності своєї природи і відсутності чоловічої твердості духу. У школі його дражнили діти за те, що постійно розповідав про себе вигадані історії. Андерсен пригадував: «Часто сягав мріями Бог зна куди, несвідомо дивлячись на обвішану картинами стіну, і мені добряче діставалося за це від учителя. Дуже любив розповідати іншим хлопчикам дивовижні пригоди, в яких головною дійовою особою був, звичайно, я сам. З мене часто через це глузували».

Любовні історії в його житті були такими ж сумними, як у казках. Андерсен був закоханий у дочку свого покровителя, яку видали заміж за більш успішного шанувальника — ​адвоката. Нерозділеним виявилося і його кохання до знаменитої шведської співачки й актриси Йенні Лінд. Він присвячував їй вірші і казки («Соловей», «Снігова Королева»), але вона була байдужою.

Все життя Андерсен залишався неодруженим і, за твердженням біографів, помер незайманим. Один із них зазначає: «Його потреба в жінках була великою, але страх перед ними — ще сильнішим». Саме тому, на думку психологів, у своїх казках письменник постійно мучить своїх героїнь: то топить їх, то залишає на холоді, то спалює в каміні. Його називали «сумним казкарем, що тікає від любові».

А ще болюче питання дослідників його життя і творчості — ​сексуальна орієнтація Андерсена. Прихильники бісексуальної версії зауважили те, як палко він звертається до деяких друзів або знайомих чоловіків у своїх листах («У той прохолодний вечір, коли ви вкрили мене своїм плащем, ви не тільки зігріли моє тіло, а й змусили моє серце битися частіше»). Противники цієї версії вважають, що експресивна манера у листуванні — ​данина епосі.

Джекі Вулльшлегер, що одержала за свою книгу «Ганс Крістіан Андерсен. Життя Оповідача» премію міста Оденсе, де народився казкар, стверджує, що він неодноразово мав статеві зв’язки з чоловіками, і називає одним з його коханців Едварда Колліна. «Коллін був найкращим другом Андерсена і його повною протилежністю — ​розсудливий і прагматичний сім’янин. Це абсурд, Коллін — ​гетеросексуал!» — ​сперечається із письменницею Данський центр Андерсена. Хоча 2011 року на острові Фюн у Данії навіть влаштували «Тиждень одружень гомосексуальних пар імені Андерсена».