Як ми з Петром Порошенком музику слухали

Зізнайтеся, всім цікаво, якими є у побуті відомі і впливові люди. Що вони читають, яку музику люблять, про що говорять за родинною вечерею? Нещодавно завісу своїх уподобань привідкрив Петро Порошенко, назвавши в одній із соціальних мереж пісні вітчизняних виконавців, які були його улюбленими у 2017-му. Зі знанням справи наголосив, що «наша музика цього року зробила значний прорив, з’явилося багато сучасного та цікавого. Але найголовніший підсумок — ​українці хочуть слухати пісні рідною мовою». Заінтригувало: а чи вразить мене те, що сподобалося главі держави? Отож, вперед президентським музичним рейтингом!

Якщо оприлюднений список починається із найкращої, на думку Петра Олексійовича, пісні, то і я почала би його теж із «Тихо прийшов, тихо пішов, або Пісня спеціального значення» рок-гурту «Riffmaster». Забігаючи наперед, скажу, що з усіх перелічених далі композицій саме ця опинилася на вершині і мого особистого рейтингу. Вона з перших секунд надовго засіла у голові, і її легко можна було наспівати навіть через кілька днів. Запам’яталися і слова, і мелодія. Мабуть, саме такими і мають бути справжні чоловічі пісні. Навіть без спеціально відзнятого військовим телебаченням кліпу вона є прекрасною. Але відео додало ще більше щему. Глядачі у коментарях діляться тим, що впізнали серед героїв у кадрах багатьох своїх знайомих, які воюють у спецпідрозділах Збройних сил, хоча, як ідеться у тексті, «закодовані в нас імена, і обличчя ховає «тінь». Ми таємно кладем за країну життя, не вагаючись, без сумніву». Справжня пісня зі справжніми героями — ​такі не загубляться серед банальних текстів про «страждання-зітхання».

Зворушливо, чуттєво, таке виконання подобається і чоловікам, і жінкам. Мабуть, вічна тема кохання і розлуки близька й президентам.

 А от наступний вибір пана Президента здивував. Подумалося, що тут, ймовірно, зіграла роль популярність гурту, і Петро Олексійович як людина компетентна не міг про неї не чути. Тим паче, саме цей колектив став відкриттям на Євробаченні, яке минулого року відбувалося у Києві. Йдеться про електронний гурт «ONUKA» з англомовною композицією «Vsesvit». «Ну шо, панство, це світовий рівень, з чим я нас всіх і вітаю. І хай поки що ця музика ще не ллється з подіуму на Madison Square, з кожною новою піснею посилюється відчуття, що все ще попереду. Ви заслуговуєте на світові турне рівня Мадонни, Леді Гаги», — ​це слова не Президента, а глядачів кліпу в інтернеті, але, вочевидь, він начуваний про популярність гурту і намагається теж бути «в темі». Відверто — ​дивний вибір, але на те він і називається особистим уподобанням.

 «The Hardkiss» зі своїми «Журавлями» — ​на третьому місці у симпатіях Петра Порошенка і набрали вже майже 5 мільйонів переглядів. Я й сама тричі передивлялася відео. От ніби і просте, і чорно-біле, і тільки солістка у кадрі, а дивишся — ​ й хочеться знову й знову вмикати та слухати спочатку. Я не є великим знавцем творчості рок-гурту, але з попередніми його роботами ця пісня має зовсім мало спільного. Навіть сама виконавиця Юлія Саніна сумнівалася, чи візьмуть її «у роботу». Бо ж завжди співали про драми, а тут — ​про світле, ніжне. Якби я була главою держави і летіла, наприклад, у літаку, то теж увімкнула би «Журавлі».

 «Pianoboй» і пісня «Віт­чиз­­на» — ​моє однозначне «так»! Украї­номовна версія «Родины» Дмитра Шурова (2014 рік) народилась у лютому 2017-го. Виконавець отримав листа від Катерини Галенко з міста Лисичанська Луганської області, у якому був її переклад українською. Так твір набув не тільки нового звучання, але й нового змісту. Тепер це погляд на все, що відбувається в нашій державі, очима людини, яку хочуть позбавити Вітчизни. Ці уривки неодмінно мають стати крилатими фразами: «А на майданчиках дитячих гуляє вітер, порожня гойдалка там, де вчора були діти. І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати, луна. Довічний сум твоєї втрати», «У голові прокручуєш з життя світлини, щоб все запам’ятати до останньої краплини. І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я, я тебе не забуваю, бо ріднішої немає».

 Зовсім свіжа композиція «Монах» етно-хаос-гурту «ДахаБраха», мабуть, ще справді занадто свіжа, аби завоювати смаки більшості. Слухала сама, вмикала друзям. Якось «не пішло». Більше зацікавив кліп. У відео легко впізнаються київські локації: Поштова площа, вулиця Сагайдачного, київський велотрек, пляж на берегах Дніпра. Чи відеоробота, чи сама пісня вразила Президента — ​не знаю. У мій рейтинг «Монах» поки не потрапив.

 А от «Марш нової армії» в аранжуванні Олега Скрипки таки вартий уваги. Слова — ​це видозмінений твір «Зродились ми великої години» Олеся Бабія, яка колись була маршем Організації українських націоналістів. Ідея створити його виникла в Олега Скрипки під час фронтових концертів у момент вшанування пам’яті воїнів, загиблих напередодні. На підготовку зйомки пішло всього 5  днів з урахуванням репетицій, виготовлення декорацій і збору техніки та необхідного обладнання. Для того, аби внести до зали велетенський тризуб розміром 2,60 м на 3,50 м, довелося розпиляти навпіл і збирати на сцені, оскільки у приміщення через двері він не пройшов. Зйомка розпочалася о 12-й годині і закінчилася о 17.55 — ​в армії важлива дисципліна! За весь час тільки один солдат (а всього їх там перебувало 66 і ще 22 особи технічного персоналу) попросив зробити селфі з музикантами, в основний час між дублями вони репетирували і стояли на варті. Кліп затверджували всі державні військові установи. Цю пісню я залюбки слухала б, будучи і школярем, і пенсіонером. Вона урочиста, по-хорошому пафосна і потрібна.

 А завершив список своїх уподобань Петро Порошенко ліричною і мелодійною «Перечекати» Тіни Кароль. Окрім української версії, є і її англомовний варіант. Мені український сподобався більше. Зворушливо, чуттєво, таке виконання подобається і чоловікам, і жінкам. Мабуть, вічна тема кохання і розлуки близька й державним мужам.

Після відвертостей із музичними смаками хотілось би перевірити на собі і книжкові уподобання політика, і кінематографічні. Та чого там: навіть про кулінарні було б цікаво дізнатися! Пишіть, Петре Олексійовичу, а ми випробуємо. Ніщо президентське і нам не чуже!