Прощальний лист 27–річної дівчини: «Менше скаржтеся, люди, і більше любіть!»

«Це трохи дивно — розуміти і приймати той факт, що ти смертний, у 26 років. Лише в 26. Смерть належить до тих речей, про які ми намагаємося не думати. День проходить за днем і нам здається, що так буде завжди. Але одного разу трапляється те, до чого ти не готовий. Абсолютно не готовий».

Про старість, яка може бути такою бажаною

Я завжди була впевнена, що колись постарію. Що одного разу моя шкіра стане зів’ялою, у волоссі з’явиться сивина, на талії — зайві сантиметри. І всі ці зміни будуть пов’язані з моєю родиною — турботами про кохану людину, наших дітей. Я уявляла, що в мене народиться багато малюків. Що я буду співати їм колискові, недосипати, втомлюватися… Зараз розумію: я так сильно цього хотіла і хочу, що сама думка про ту родину (сім’ю, якої в мене ніколи не буде!) приносить мені неймовірний біль.

Це життя. Таке тендітне, дорогоцінне, непередбачуване… Кожен день — це безцінний дар, а не даність.

Я не хочу вмирати. Неймовірно люблю життя. Але, на жаль, від мене більше нічого не залежить…

Зараз мені 27. Я не хочу вмирати. Неймовірно люблю життя. Я безмежно щаслива в ньому і кожну мить готова дякувати за це щастя своїм близьким. Але, на жаль, від мене більше нічого не залежить.

Про страх смерті

Цей лист я пишу не тому, що мені лячно. Поки ми живі, то не усвідомлюємо, що таке смерть і наскільки вона близька. І мені це подобається. За винятком тих випадків, коли з якоїсь причини хочеться поговорити про це, ми робимо вигляд, що смерті не існує. Що вона не трапиться ні з ким із нас. Це таке табу. Про неї не розмовляють. Мені теж складно це дається. Занадто важко. Занадто… незрозуміло.

Про проблеми, які насправді нічого не означають

Я хотіла б, щоб люди перестали так сильно переживати через свої невдачі. На тлі смерті ці проблеми, стресові ситуації здаються справжніми дрібницями. Просто повірте мені. Усіх нас — і мене зовсім скоро, і вас (можливо, через багато–багато років) — чекає одна доля. Всі ми зникнемо.

В останні місяці у мене було багато часу, щоб подумати про це. Найчастіше такі думки приходили ночами, і я могла як слід проаналізувати їх у тиші. Так ось.

Кожен раз, коли вам хочеться понервувати через дрібниці, поскаржитися на життя, подумайте про тих, хто зіткнувся з цією проблемою. Тією, яку не подолати. Тією, від якої не втекти. Тією, яка перекреслює все. Згадайте про мене. І подякуйте життю, що ваші проблеми — це справжня дрібниця. Їх, на відміну від смерті, можна подолати. Пам’ятайте про це.

Так, життєві труднощі можуть дратувати. Але спробуйте хоча б не виливати свій негатив на інших людей. Ви живі — і це вже щастя. Ви можете вийти на вулицю і вдихнути свіже повітря. Можете побачити, яким блакитним буває небо і якими зеленими — дерева. Можете, а я зовсім скоро вже не зможу. Вам пощастило. Дійсно, пощастило.

Про те, як багато ми не цінуємо

Можливо, сьогодні ви потрапили в затор або не виспалися, тому що ваші прекрасні діти будили вас усю ніч. А може, ваш перукар помилився і обстриг волосся коротше, ніж ви просили. Або накладний ніготь зламався. Або груди занадто маленькі, на попі целюліт, а живіт схожий на желе.

Господи, та перестаньте думати про це!

Клянуся, ви зовсім забудете про ці речі, коли прийде ваша черга! Все це нісенітниці, якщо дивитися на життя в цілому.

Я от дивлюся на своє тіло, як воно тане на очах, і нічого не можу з цим вдіяти… Все, чого б я хотіла, — це не ідеальні форми, а ще один день народження чи Різдво, проведене з родиною. Або ще один день (всього лише!) наодинці з коханим і нашим собакою.

Іноді чую, як люди скаржаться на занадто складну роботу або важкі вправи, які дає їм тренер у спортзалі. Ха! Будьте вдячні, що ви взагалі можете їх робити! Робота або тренування здаються такими буденними, нудними речами. Поки ваше тіло взагалі дозволяє їх виконувати.

Про те, що щастя — ​не «в ідеальному тілі»

Я намагалася вести здоровий спосіб життя. Напевно, це навіть можна було б назвати моєю пристрастю. Але все це зараз стало неважливим. Цінуйте здоров’я і власне працездатне тіло, навіть якщо у нього неідеальний розмір. Доглядайте за ним, любіть його просто за те, що воно вас не підводить і воно чудове. Балуйте його рухом і здоровою їжею. Але не зациклюйтеся на цьому.

Міцне здоров’я — ​це ж не тільки про фізичну оболонку. Постарайтеся знайти душевне, емоційне і духовне щастя.

Тоді ви зрозумієте, наскільки неважливе «ідеальне тіло», яке нав’язують нам мас-медіа й соцмережі. Видаляйте зі своєї стрічки будь-який обліковий запис, який змусить вас сумніватися в красі вашого тіла. Неважливо, чий це аккаунт — ​когось стороннього чи друга. Будьте безжальні в боротьбі за власне щастя.

А ще будьте вдячні за кожен день, коли у вас нічого не болить. Говоріть «дякую» навіть за ті дні, коли не дуже добре почуваєтеся через грип, хвору спину або, наприклад, підвернуті щиколотки. Так, це неприємно, але не загрожує вашому життю і швидко пройде.

Менше скаржтеся, люди! І більше підтримуйте одне одного.

Про те, яка нам потрібна підтримка

Віддайте, віддайте, віддайте. Це свята правда: ви відчуєте себе щасливими, якщо допомагаєте комусь. Шкода, що я робила це не так часто…

З тих пір, як захворіла, зустріла велику кількість неймовірно чуйних, лагідних і добрих людей. Почула від них безліч добрих слів. Отримала море підтримки від сім’ї, друзів і навіть незнайомців. Це набагато більше, ніж я зможу віддати взамін. Я ніколи цього не забуду й до кінця залишуся вдячна цим людям.

Про те, наскільки любов важливіша від речей

Знаєте, це було б дуже дивно: маючи гроші, почати витрачати їх в кінці перед смертю. В цей час зовсім не хочеться йти в магазин і купувати, наприклад, нове плаття (хоча я дуже любила шопінг раніше). Сукні втратили сенс. У кінці ти абсолютно чітко усвідомлюєш: нерозумно витрачати гроші на новий одяг або інші речі.

Замість сукні, косметики, прикраси купіть щось приємне для свого друга. Те, що принесе йому радість. Почастуйте друзів обідом. Приготуйте для них щось самостійно. Купіть їм симпатичну кімнатну рослину, абонемент на масаж, подаруйте гарну свічку. Неважливо, що це буде. Важливо лише, щоб цей подарунок повідомляв другові: «Я люблю і ціную тебе».

Про те, яка дорога кожна хвилина

Навчіться цінувати час інших людей. Навіть якщо ви схильні спізнюватися — ​що ж, просто заведіть звичку готуватися до виходу з дому заздалегідь. Цінуйте те, що інша людина готова подарувати вам годину або півгодини, просто щоб поговорити з вами. Не змушуйте її чекати, вглядаючись у телефон. Цим ви заслужите повагу.

Про те, що навіть подарунки часом не потрібні

Цього року моя сім’я вирішила не робити традиційних презентів на Різдво і навіть не прикрашати ялинку. Ви б знали, як мене це засмутило! Я мало не зіпсувала всім свято! Але все виявилося дуже незвично і мило. Оскільки нікому не довелося бігати по переповнених магазинах, мої близькі витратили час на те, щоб написати одне одному вітальні листівки.

Напевно, це було правильно: уявіть, якби сім’я все ж таки вирішила зробити мені подарунок, я б скористатися ним все одно не змогла і він залишився б у них — ​дивно, чи не так? А листівки… Знаєте, вони для мене означають набагато більше спонтанно придбаних подарунків. Мораль цієї історії: не потрібно ні копійки, щоб свято мало сенс.

Про те, на що ж потрібно розподіляти кошти і сили

Якщо хочете витратити гроші — ​потратьте їх на враження. Або хоча б не змушуйте себе відмовлятися від вражень, витративши все на матеріальну, по суті непотрібну вам дурницю.

Виділіть день, щоб поїхати нарешті на пляж — ​вибратися в поїздку, яку ви давно відкладали. Зануртесь у воду, зарийте пальці в пісок. Відчуйте солоний присмак на своєму обличчі.

Відчуйте себе частиною природи.

Відчуйте цю мить, насолоджуйтеся нею, а не намагайтеся зловити в камеру вашого смартфона. Нерозумно проживати життя через екран телефона, нерозумно витрачати час на пошуки ідеального кадру! Просто насолоджуйтеся цією миттю. Самі! А не намагайтеся зловити його для когось іншого.

Так ось риторичне питання. Час, який ви щодня витрачаєте на макіяж — ​він дійсно того вартий? Ніколи не розуміла цього у жінок.

Прокидайтеся раніше, слухайте спів пташок, насолоджуйтеся першими фарбами сходу.

Слухайте музику. Саме слухайте! Музика — ​це ліки. Стара краще.

Обійміть свого домашнього вихованця. Я буду дуже нудьгувати за своїм собакою.

Поговоріть із друзями. Не по телефону. Як у них справи по-справжньому?

Подорожуйте, якщо цього хочете. Не подорожуйте, якщо не хочете.

Працюйте, щоб жити, але не живіть, щоб працювати.

Серйозно: робіть тільки те, що змушує ваше серце битися швидше, а вас — ​почуватися щасливими.

Хочете торт? З’їжте — ​і ніякої провини!

Скажіть «ні» тому, чого ви не хочете.

Перестаньте думати про те, що подумають про вас і ваше життя інші. Так, у них можуть бути не такі уявлення про те, як треба і правильно. Але ви можете побажати прожити найпересічніше, зате повне щастя життя — ​і будете абсолютно праві!

Говоріть близьким, що любите їх, так часто, як це можливо. І любіть їх щиро, усім серцем.

Якщо щось змушує вас почуватися нещасними, чи то робота чи особисте життя… Просто напружтеся і змініть це! Ніхто з нас не знає, скільки часу йому відведено. Не можна витрачати дорогоцінний час на те, щоб страждати. Так, я знаю, це часто повторюють. Але ж правда!

У будь-якому випадку це всього лише порада від молодої дівчини. Можете наслідувати чи ні — ​я не наполягаю.

Про те, що кожен може зробити просто зараз, щоб світ став кращим

І останнє. Якщо можливо, зробіть добру справу для людства (і мене) — ​станьте донором крові. Цим ви врятуєте чиєсь життя, а заодно і самі відчуєте себе краще. Кожна здача крові може врятувати три життя! Це величезний внесок, який доступний кожному.

Донорська кров (а я вже збилася з рахунку переливань) дала мені можливість прожити ще один рік. Рік, за який я завжди буду вдячна, тому що провела його тут, на Землі, зі своєю сім’єю, друзями і собакою. Це був найчудесніший рік у моєму житті. Спасибі.

І до зустрічі.