Краще узяти «за барки» своїх: або діліться — ​або тюрма

 Володимир КАРПУК,
народний депутат України V та VI скликань (м. Луцьк):
— Країни, які мають більші економічні, політичні та інші потуги, впливають на політику інших держав. Зараз є кілька великих центрів впливу у світі — ​США, Росія, Китай, Євросоюз, які мають поміж собою певні протиріччя. Україна відривається від багатолітнього впливу, а точніше — ​цілковитої залежності від Росії, і, звичайно, мігрує в бік США та Європи. За відсутності усталених державницьких традицій, Україні, щоб зберегти свою незалежність, треба, звісно, працювати у співдружності з іншими сильнішими державами. Без підтримки потужних економічних сил Україні сьогодні вижити неможливо. Дуже багато законів, які сприяють демократизації та розвитку, неможливо було б провести без зусиль Вашингтона чи столиць європейських держав. Я вбачаю в тому позитив. Тому що при боротьбі кланів в Україні без впливу Заходу ми б і далі вовтузилися у колишньому болоті.

 Богдан БЕНЮК,
народний артист України (м. Київ):
— Щодо МВФ, під чию дудку ми начебто танцюємо, то скажу так: він якщо й контролює нас, то в цьому є позитив, бо ж змушує уряд робити кроки, які вимагають дотримуватися певних правил. Якби він нічого не робив, то, певно, у нас розікрали б усе, що можна. А Міжнародний валютний фонд підштовхує уряд до вирішення нагальних проблем. До речі, про рекомендації, які він дає, українці знають не всю правду. Нам кажуть, що МВФ змушує піднімати ціни на житлово-комунальні послуги. А це не зовсім так. Він це лише рекомендує. 

 Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Щоб визначитися у цій складній дилемі, я б радила перечитати Тараса Шевченка, особливо його гіперактуальне «послання» «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні…» Якщо раптом хтось забув російсько-совєцький рай, то нагадати можуть ще живі очевидці. Складне геополітичне становище змушує нас співпрацювати зі США як світовим лідером в усіх сферах, як країною, що реально може допомогти протидіяти агресору. І зрештою це й робить. Багато чи мало цієї допомоги — ​то вже інше питання. Важливо, щоб у процесі були збережені власне українські, національні інтереси. І завдання Президента, уряду послідовно, переконливо відстоювати найголовніше — ​суверенність, незалежність, єдність України.

 Володимир ФЕСЕНКО,
політолог (м. Київ):
— Президент-утікач діяв у своїх інтересах. У 2013 році Путін загнав його в глухий кут, і це призвело до падіння режиму. Це відповідь на питання про зовнішній вплив: коли він вступає у серйозне протиріччя з внутрішніми інтересами, які у нас завжди суперечливі, тоді виникає політична криза. Щодо впливу МВФ, то у 1990-х він був набагато більшим. Нині через серйозні фінансові проблеми ми змушені співпрацювати з цією організацією. Але не всі вимоги фонду виконуються беззаперечно. Наприклад, ринок сільгоспземель у нас досі не відкрито. Так, у деяких питаннях необхідно йти на поступки. Це виглядає не дуже добре, не всім подобається зовнішнє управління. Щоправда, інколи воно має позитивні наслідки: згадайте післявоєнні Західну Німеччину і Японію.

 Валерій БОНДАРУК,
голова Волинської обласної організації ВО «Батьківщина»  (м. Луцьк):
— Найбільша небезпека для України і українців — ​корупція у вищих ешелонах влади. Саме вона викликає в міжнародних партнерів та потенційних інвесторів недовіру до державних структур. Але якою б необхідною не була допомога МВФ чи інших фінансових інституцій, національні інтереси мають бути на першому місці. Тому слід покладатися на власні сили й ресурси. Вважаю, що їх достатньо, аби розбудувати потужну економіку. Тоді Україна не простягатиме руку за черговим траншем, а будуватиме рівноправні стосунки із розвинутими країнами.

 Андрій ЛИНДЮК,
голова Маневицької райдержад­міністрації (смт Маневичі):
— Однозначно не погоджуюся з таким твердженням. Якщо говорити відверто, то така теза сьогодні вигідна тій же Москві, яка, крім того, що воює, тільки й те робить, що шукає різні способи, аби підірвати авторитет України та довіру людей. За останні чотири роки суспільство настільки змінилося, що вже нікому не дозволить, аби хтось чужий на нього мав вплив, а тим більше, щоб правляча верхівка танцювала під чиюсь дудку. На теперішню українську владу може впливати лише суспільство, і більше ніхто. А те, що ми співпрацюємо з Європейським Союзом і МВФ, — ​лише на користь Україні. Ми переймаємо багаж знань і досвіду, який українцям необхідний.

 Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):
— Однозначно, такі впливи як були при Януковичу, так і при нинішньому Президентові Порошенку. Наші вожді чомусь думають, що українські проблеми хтось повирішує за нас. Де помітні позитивні результати від тих кредитів? Якщо позичаєш — ​треба віддавати, зараз безплатно ніхто нікому нічого не дає, хіба що батьки дітям і навпаки. Тому замість того, щоб когось слухати, варто самим працювати, засукавши рукави. В першу чергу — ​помирити суспільство, зцементувати народ, бо з такими чварами, які існують зараз, далеко не зайдемо. Наші керманичі все поглядають на когось, не хочуть брати приклад хоч би з сусідньої Польщі, яка відмовилася від грошей МВФ. Треба братися за голову, шукати власні резерви в країні, а вони є.

Вже краще хай буде американський вплив, аніж російський.

 Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ,
екс-заступник голови СБУ (м. Київ):
— Без західних грошей наша держава вже давно перетворилася б на Венесуелу чи Північну Корею. Без допомоги міжнародних фінансових структур ми не проживемо. Будь-які інвестиції в Україну та позики — ​це добре, але неправильно те, як їх використовують, коли часто шляхом авантюрних фінансових операцій виводять в офшори і вони зникають. Тому, крім грошей, має бути і жорсткий контроль із боку Заходу, на що ці кошти витрачають. Ви ж, коли позичаєте сусідові, дивитеся, зможе він віддати борг чи ні? Так і Міжнародний валютний фонд: надає кошти під певні гарантії, щоб ті кредити були повернуті. А коли починають розказувати, що валютний фонд вимагає то одного, то іншого, то це придумали наші піарщики, щоб прикрити зловживання, які робляться в Україні. Тому вплив Брюсселя та Вашингтона я оцінюю позитивно. 

 Ірина ФАРІОН,
народний депутат України VII скликання (м. Львів):
— Янукович не був ні етнічним, ні політичним (вибачте за таке формулювання) українцем, так як і Порошенко. Він прийшов зі сфери бізнесу. Для нього Україна — ​ще одне акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю, або й без неї, своєрідна сфера бізнесу. Якось почула від Яценюка, що Україна — ​це проєкт. Страшно уявити, якими категоріями мислять ці люди про святу землю нашу. Тому всі ці закиди, що Янукович був російським васалом, а Порошенко — американським чи від МВФ, — ​вторинні. Первинне те, що більшість суспільства не обирає президентом українця у всіх сенсах цього слова: вільного, самодостатнього і волюнтаристичного, який би не вдарився у світову демократію, а працював би відповідно до Конституції України. Тоді ми б жили в раю. Бо ж сила держави — ​у виконанні її законів, а наш президент і податків не хоче платити, виводячи бізнес в офшори.

 Роман РОМАНЮК,
директор Волинського обласного центру зайнятості (м. Луцьк):
— Говорити, що танцюємо під чиюсь дудку, неправильно і нелогічно. Ми є самостійною і незалежною державою, яка розвивається. Всі хочуть мати вплив на нас, але ми ведемо свою гру. Однак серйозні стосунки з МВФ, іншими світовими корпораціями, вважаю, повинні йти лише на користь. Треба тільки вміло і мудро розпорядитися коштами, які вони надають. Небезпеки для України в таких стосунках не бачу. Шукати її треба в нас самих, у нашій владі, яка повинна правильно і раціонально використати фінансові надходження для поліпшення добробуту народу, розвитку економіки.

 Євген НЕДИЩУК,
голова Поромівської ОТГ Іваничівського району
 (м. Нововолинськ):
— Не думаю, що влада, як кажуть, танцює під дудку Вашингтона чи МВФ. Хоч би тому, що там останні дії нашого Президента не схвалюють. Він швидше слухає «музику» олігархічних кланів. Але якби й справді було так, як ви кажете, то, очевидно, ми мали би більше плюсів, ніж мінусів. І, однозначно, це набагато краще, ніж дослухатися до вказівок Росії, яка нас завжди розглядала як свій придаток і завжди боялася відпустити Україну з-під свого впливу. Вашингтон, переконаний, налаштований на конструктивну співпрацю з нами і, як би там не було, хоче бачити нас суверенною демократичною державою, чого не скажеш про нашого сусіда. Тому вже краще хай буде американський вплив, аніж російський.

 Віталій СОБКО, 
протоієрей Волинської єпархії УПЦ КП (м. Луцьк): 
– Для того, щоб зважено відповісти на це запитання, потрібно володіти більшим обсягом інформації. Я не знаю, чи Україна може обійтися без коштів Міжнародного валютного фонду. Якщо наша економіка здатна функціонувати без них, а влада навмисне затягує нас у боргову яму, то це – погано, якщо ж нам вигідно брати такі позики – це інша розмова. Не впевнений, чи є на Волині експерти, які фахово могли б говорити на цю тему.

 

 Руслан ХОМИЧ,
голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині (с. Кроватка Рожищенського району):
— Президент України має не забувати, що він є офіційно найнятий працівник українського народу. І має танцювати під його дудку. Інакше це дуже негативно для країни та нас усіх. Переконаний, що Порошенко не підпорядковується в усьому МВФ, бо він дбає насамперед про свої інтереси. Про це можна багато розповісти. У деяких моментах нині ще гірше, ніж за Януковича. Бо тоді ми всі розуміли, що при владі бандити, а тепер нібито граються в демократію, але притискають простих людей не менше.

 Сергій ПАНДРАК,
доброволець батальйону «Айдар»  (м. Рівне):
— Розпочинаючи з Переяславської ради, українські гетьмани та інші керівники завжди танцювали під чужу дудку. Тому наша велика та розумна нація повинна врешті–решт стати мудрою та користуватися власним розумом. Нам не потрібні ніякі «варяги». Давно треба відмовитися від так званих послуг Міжнародного валютного фонду, а зібрати 100 найбільших олігархів і запропонувати їм альтернативу — ​віддати 50 відсотків усіх грошей у державну казну, а хто не погодиться — ​тюрма.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Василь УЛІЦЬКИЙ, Олег КРИШТОФ, Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Людмила ВЛАСЮК, Лариса ЗАНЮК, Євгенія СОМОВА.