«Путін мусить знищити Україну в тому вигляді, в якому вона існує зараз»

Він мусить виграти війну також через свої військові злочини: масові поховання, тортури на Донбасі і в Криму та збиття літака рейсу МН‑17. Все це може стати для нього як військового злочинця прямим шляхом до Гааги. Він мусить виграти, тому що Україна розквітає як нація, і це виставляє його невдахою. Він мусить здобути перемогу, тому що правда знищить його і Росію.

Путін мусить окупувати або підкорити Україну. Він ще до цього не готовий, але зараз є чіткі свідчення цієї підготовки.

Нинішня думка про те, що «війна відбувається на Донбасі і вона буде тільки на Донбасі», котру українське керівництво демонструє словом та ділом, є найнебезпечнішою політичною та військовою проблемою для України. Путін хоче і потребує, щоб так здавалось. Європа та США хочуть і потребують, щоб так було. Путін залюбки витрачає український людський ресурс на Донбасі з обох сторін, поки він готує свою армію для великої гри.

Українці, ваша армія не є однією з найкращих у Європі. 

Сепаратисти — ​це просто гарматне м’ясо. Їхнє завдання — виграти час, поки Росія готується. Високопосадовці Збройних сил України діють так, начебто вважають, що вони перемагають, бо вони сконцентровані на дуже обмежених успіхах у тактичній війні. Вони і Міністерство оборони України не помічають головного, тому що вони не готуються достатньо швидко до стратегічної та оперативної війни, яка швидше за все відбудеться не на Донбасі і не дозволить задіяти значні сили з резерву. Внаслідок цього Україна наразі програє у великій грі, і поки вона стає сильнішою тактично у позиційній війні, Росія рухається швидше і набуває переваг у стратегічному плані.

Росія може визначити слабкі місця в обороні і прорвати або оминути її. Військові позиції української армії на Донбасі постійно ризикують потрапити в оточення, яке є типовим стратегічним маневром Росії. Російські війська регулярно відпрацьовують цю тактику під час навчань.

Українська армія вдосконалюється щодня, але в цілому вона не є однією з найкращих у Європі, оскільки має деякі значні організаційні недоліки. Поставка Україні «Джавелінів» їх не виправить, а може навіть погіршити.

Дуже часто дивовижну хоробрість і незначні тактичні успіхи помилково приймають за операційну та стратегічну спроможності. Операційна спроможність — ​це здатність доправити війська в будь–яке місце і виграти битву. Україні поки що бракує такої спроможності. Стратегічні спроможності мають чітку загальнонаціональну мету, яка своєю чергою створює засоби для проведення операцій там, де вони потрібні для досягнення цієї мети.

В українського уряду поки що немає такої логіки мислення, як на національному рівні, так і на рівні Міністерства оборони та військового персоналу. Військові не можуть активно діяти на оперативному рівні, оскільки вони не мають належної для цього структури, і, звичайно, це не практикують. Водночас Росія вже активно відпрацьовує операції з участю мобільних батальйонних груп.

Наразі дотримання Збройними силами України існуючої військової концепції означатиме постати перед небезпекою певної поразки, якщо війна стане мобільною, до чого все, вочевидь, і йде. Армія повинна змінитися в стратегічному, оперативному та структурному плані…

Це прості зміни, але вони вимагають термінових політичних рішень уряду, оскільки їхнє втілення потребуватиме достатньо багато часу. Час витрачається даремно, а час — ​це найважливіший національний ресурс у цій та будь–якій іншій війні. Причина того, що багато змін не відбулись, в тому, що Генеральний штаб, який все контролює, ще не досяг західного рівня професіоналізму, та має обмежений досвід в організації та втіленні змін. Заходи, які мають займати від трьох до чотирьох днів, тривають декілька місяців, якщо вони взагалі відбуваються. Більше того, політичне бажання відзначити і похвалити армію за її чудові результати поки що унеможливлює проведення значних і життєво необхідних кроків.

Глен ГРАНТ,
британський військовий експерт, полковник, який працює у нас постійно із початку війни з Росією

Повний текст: www.kyivpost.com.